Наукові записки ДПМ НАНУ - Том 10

 


Наукові записки Державного природознавчого музею НАНУ - том 10

Обкладинка т. 10 Обкладинка т. 10 зворот

ПАЛЕОЗООЛОГІЯ
Балабай П.П. До фауни цефаласпід Подільської плити // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1962. - 10 - С. 3-8.

В олдреді Поділля, крім раніше описаних А. Альтом (1874) і В. Зихом (1927) чотирьох видів цефаласпід, нами описано чотири нові види - частково з колекції Зиха, частково із зборів Науково-природознавчого музею АН УРСР: Cephalaspis major, С. podolica, С. djurinensis, С. microlepidota. Названі види трапляються в різних місцях відкладів олдреда Поділля, але особливо численні в нижніх його шарах - в "I зоні"(Балабай, 1959).

Резюме / Resume Скачати в pdf (2,6 Mb)
Балабай П.П. К фауне цефаласпид Подольской плиты

В олдреде Подолии, кроме ранее описанных А. Альтом (1874) и В. Зыхом (1927) четырех видов цефаласпид, нами описано четыре новых вида - частично из коллекции Зыха, частично из сборов Научно-природоведческого музея АН УССР: Cephalaspis major, С. podolica, С. djurinensis, С. microlepidota.

Названные виды встречаются в разных местах отложений олдреда Подолии, но особенно многочисленны в нижних его слоях - в "I зоне" (Городница, Иване, Устечко) (Балабай, 1959).




Пастернак С.І. Chlamis (Aequipecten) Wisniowskii - новий вид з верхньокрейдових відкладів // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1962. - 10 - С. 9-11.

Chlamis (Aequipecten) Wisniowskii sp.n. відрізняється від близького виду Chl. (Aequipecten) puggaardi (Ravn) лише скульптурою. У Chl. puggaardi радіальні реберця, в кількості близько 30, більші, ніж концентричні, мають форму дрібних складочок, помітних також на внутрішній стороні стулки. У нового виду радіальних реберець 40-50. Вони тонші в порівнянні з концентричними. Внутрішня сторона стулки гладка. Екземпляри цього виду виявлені серед глинистої крейди і мергелів зони Bostrychoceras polyplocum і лянцеолятової зони. Описаний Т. Висневским екземпляр відбувається з маастрихтських "бакулітових мергелів".

Резюме / Resume Скачати в pdf (1,7 Mb)
Пастернак С.И. Chlamis (Aequipecten) Wisniowskii - новый вид из верхнемеловых отложений

Chlamis (Aequipecten) Wisniowskii sp.n. отличается от близкого вида Chl. (Aequipecten) puggaardi (Ravn) лишь скульптурой. У Chl. puggaardi радиальные ребрышки, в количестве около 30, более крупные, чем концентрические, имеют форму мелких складочек, заметных также на внутренней стороне створки. У нового вида радиальных ребрышек 40-50. Они более тонкие по сравнению с концентрическими. Внутренняя сторона створки гладкая.

Экземпляры данного вида обнаружены среди глинистого мела и мергелей зоны Bostrychoceras polyplocum и лянцеолятовой зоны. Описанный Т. Висневским экземпляр происходит из маастрихтских "бакулитовых мергелей".




Коцюбинський С.П. Нові морфологічні ознаки в будові черепашок іноцерамів // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1962. - 10 - С. 12-15.

В двох видів іноцерамів з туринських відкладів Волино-подільської плити на поверхні стулок виявлені пластинчаті ребра. Такий елемент в скульптурі цієї численної групи пластинчатозябрових молюсків раніше був невідомий. Ребра у In. lamellatus Косiub. (мал. 1) розташовані на гребенях високих концентричних складок. У дорослих екземплярів їх налічується від 6 до 10. У якнайповнішого зразка заввишки 194 мм є сім пластинчатих ребер. У Inoceramus sp. 1 (мал. 2) ребра густі і дуже дрібні. На 1 см висоти раковини у її нижнього краю налічується 11-12 ребер.

Резюме / Resume Скачати в pdf (1,9 Mb)
Коцюбинский С.П. Новые морфологические признаки в строение раковин иноцерамов

У двух видов иноцерамов из туронских отложений Волыно-Подольской плиты на поверхности створок обнаружены пластинчатые ребра. Такой элемент в скульптуре этой многочисленной группы пластинчатожаберных моллюсков ранее был неизвестен. Ребра у In. lamellatus Косiub. (рис. 1) расположены на гребнях высоких концентрических складок. У взрослых экземпляров их насчитывается от 6 до 10. У наиболее полного образца высотой 194 мм есть семь пластинчатых ребер. У Inoceramus sp. 1 (рис. 2) ребра густые и очень мелкие. На 1 см высоты раковины у ее нижнего края насчитывается 11—12 ребер.

Новым морфологическим признаком являются также пластинки, расположенные внутри раковины (рис. 3). Внутренние пластинки заполняют собой переднезамочный угол. Они сочленены с замком и верхней Частью переднего бока створки таким образом, что между ними (при сомкнутых створках) есть свободное пространство, которое заполнял, вероятно, при жизни моллюска замыкающий мускул. Все восемь образцов происходят из сантонских отложений.

Пластинчатые ребра и внутренние пластинки являются новыми важными особенностями скульптуры и строения раковин иноцерамов и имеют определенное значение для систематики.




Гаврилишин В.І. Поширення рядозубих пластинчастозябрових в сеноні Галицько-Волинської западини // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1962. - 10 - С. 16-21.

Серед фауни, відібраної з керна шести бурових свердловин, які розташовані на території Галицько-Волинської западини, виявлено 380 екземплярів рядозубих пластинчатозябрових молюсків. Вони відносяться до чотирьох родів: Nucula, Leda, Arca, Limopsis. У крайніх північно-східних і східних районах досліджуваної території рядозубих не виявлено. Представники рядозубих трапляються тільки у верхніх ярусах, починаючи від верхнього сантона до маастрихта. У шарах, що містять висококарбонатні породи, рядозубі відсутні.

Резюме / Resume Скачати в pdf (2,4 Mb)
Гаврылишин В.І. Распространение рядозубых пластинчатожаберных в сеноне Галицко-Волынской впадины

Среди фауны, отобранной из керна шести буровых скважин, которые расположены на территории Галицко-Волынской впадины, выявлено 380 экземпляров рядозубых пластинчатожаберных моллюсков. Они относятся к четырем родам: Nucula, Leda, Arca, Limopsis.

В крайних северно-восточных и восточных районах исследуемой территории рядозубых не обнаружено. Представители рядозубых встречаются только в верхних ярусах, начиная от верхнего сантона до маастрихта. В слоях, содержащих высококарбонатные породы, рядозубые отсутствуют.




БОТАНІКА
Малиновський К.А. Вологість грунту деяких трав'янистих асоціацій субальпійського поясу Карпат // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1962. - 10 - С. 22-32.

В статті приведені результати стаціонарних досліджень вологості грунтів в асоціаціях Festucetum rubrae, Deschampsietum caespitosae і в деяких асоціаціях формації Nardeta. Дослідження проведені в 1953-1956 рр. в районі Боржавських полонин і Чорногори.

Резюме / Resume Скачати в pdf (4,8 Mb)
Малиновский К.А. Влажность почв некоторых травянистых ассоциаций субальпийского пояса Карпат

В статье приведены результаты стационарных исследований влажности почв в ассоциациях Festucetum rubrae, Deschampsietum caespitosae и в некоторых ассоциациях формации Nardeta. Исследования проведены в 1953—1956 гг. в районе Боржавских полонин и Черногоры. Результаты исследований приведены на рис. 1, 2, 3. Режим влажности почв в субальпийских травянистых ассоциациях характеризуется следующими особенностями.
1. Влажность почв зависит от высоты над уровнем моря. Наиболее влажные почвы находятся на вершинах гор и верхней части склонов. По мере уменьшения высоты влажность почв снижается.
2. Большие колебания влажности почв в сезоне наблюдаются в зависимости от погодных факторов, а также в различные сезоны, отличающиеся метеорологическими условиями.
3. Наиболее влажными на протяжении всего вегетационного периода являются самые верхние горизонты почвы, благодаря наличию в них большого количества органической массы, способной удерживать влагу. Во всех исследованных ассоциациях наблюдается закономерное уменьшение влажности в нижних горизонтах почвы.
4. Режим влажности почв всех исследованных ассоциаций имеет общие черты. Отличительными являются только количественные показатели влажности в различных ассоциациях.
5. Доступной для растений влаги в дерново-буроземных почвах субальпийского пояса Карпат достаточно и развитие растений на протяжении вегетационного периода не прерывается недостатком почвенной влаги.




Коліщук В.Г. До характеристики типів ялинових і букових лісів Карпат за вологістю грунту // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1962. - 10 - С. 33-44.

При стаціонарних дослідженнях рослинності в крайній західній частині гірського масиву Чорногора вивчалася динаміка вологості грунту у восьми типах лісу. Роботи проведені у вегетаційні сезони 1954-1956 рр. По мірі вологості грунту досліджені типи лісу можна розташувати в такий ряд (у напрямі збільшення вологості) : Fagetum asperuloso - dentariosum (800 м н.р.м.), F. senecioso - dentariosum (1200 м), Piceeto - Fagetum polystichosum (1100 м), F. luzuloso - myrtillosum (1100 м), F. mercurialidoso - athyriosum (750 м), Piceetum alneto - myrtilloso - hylocomiosum (1450 м), P. myrtilloso herbosum (1300 м) і P. alneto - athyriosum (1300 м).

Резюме / Resume Скачати в pdf (5,2 Mb)
Колищук В.Г. К характеристике типов еловых и буковых лесов Карпат по влажности почвы

При стационарных исследованиях растительности в крайней западной части горного массива Черногора изучалась динамика влажности почвы в восьми типах леса. Работы проведены в вегетационные сезоны 1954-1956 гг.

По степени влажности почвы исследованные типы леса можно расположить в такой ряд (в направлении увеличения влажности): Fagetum asperuloso-dentariosum (800 м н. р. м.), F. senecioso-dentariosum (1200 м), Piceeto-Fagetum polystichosum (1100 м), F. luzuloso-myrtillosum (1100 м), F. mercurialidoso-athyriosum (750 м), Piceetum alneto-myrtilloso-hylocomiosum (1450 м), P. myrtilloso herbosum (1300 м) и P. alneto-athyriosum (1300 м).

Во всех типах, за исключением F. asperuloso-dentariosum, влажность почвы на протяжении большей части вегетационного периода близка к наименьшей влагоемкости. Частые и обильные осадки не только пополняют влагу, использованную растительностью на транспирацию, но периодически промачивают почву на всю глубину профиля, поддерживая почти постоянный нисходящий ток влаги.

В статье приведены рисунки хроноизоплет влажности для каждого типа леса, рисунки структуры древостоев этих типов и другие фактические материалы.




Вайнагій І.В. Вплив періодичного приморожування на проростання насіння деяких трав'янистих рослин Карпат // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1962. - 10 - С. 45-54.

Досліджено вплив різкого коливання температур (у межах від 10-26°) на схожість насіння дев'яти видів рослин, зібраних в різних висотних поясах Українських Карпат. Встановлено, що відсоток схожості насіння під впливом низької температури у більшості рослин зменшується. Однаковий відсоток схожості в обох варіантах експерименту відмічений у насіння Trifolium repens і Phyteuma vagneri. У Gentiana asclepiadea відмічене збільшення відсотка схожості насіння під впливом низьких температур.

Резюме / Resume Скачати в pdf (3,5 Mb)
Вайнагий И.В. Влияние периодического промораживания на прорастание семян некоторых травянистых растений Карпат

Изучено влияние резкого колебания температур (в пределах от 10-26°) на всхожесть семян девяти видов растений, собранных в разных высотных поясах Украинских Карпат.

Установлено, что процент всхожести семян под влиянием низкой температуры у большинства растений уменьшается. Одинаковый процент всхожести в обоих вариантах опыта отмечен у семян Trifolium repens и Phyteuma vagneri. У Gentiana asclepiadea отмечено увеличение процента всхожести семян под влиянием низких температур.

Закономерности прорастания семян внутривидовых популяций с разных высотных поясов, которые выявлены при проращивании семян в условиях комнатной температуры, под действием пониженной температуры не изменяются.

Установлено, что семена Crocus heuffelianus под влиянием пониженной температуры переходят в состояние вторичного покоя.

Уменьшение процента всхожести, как и наступление вторичного периода покоя у семян под влиянием низких температур, является приспособительным признаком растений к неблагоприятным условиям климата.




Єрмаченко Г.Я. Деякі еколого-біологічні особливості щучника дернистого (Deschampsia caespitosa (L.) P.B.) на Чорногорі // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1962. - 10 - С. 55-62.

Описані результати дослідження проростання зернівок і морфологія проростков і змін кількості стом на листі щучки дернистої залежно від умов зростання. Найбільшій складності морфологічної структури щучки дернистої досягає в максимумі генеративного розвитку. Найбільшу кількість стом на верхній поверхні листка щучки мали екземпляри з передмість м. Львова і ялинового лісу на Чорногорі. З підняттям вгору кількість стом на одиницю площі збільшується.

Резюме / Resume Скачати в pdf (3,2 Mb)
Ермаченко Г.Я. Некоторые эколого-биологические особенности щучки дернистой (Deschampsia caespitosa (L.) P.B.) на Черногоре

Описаны результаты исследования прорастания зерновок и морфология проростков и изменений количества устьиц на листьях щучки дернистой в зависимости от условий произрастания.

Наибольшей сложности морфологической структуры щучка дернистая достигает в максимуме генеративного развития. Наибольшее количество устьиц на верхней поверхности листка щучки имели экземпляры с предместий г. Львова и елового леса на Черногоре. С поднятием вверх количество устьиц на единицу площади увеличивается.




Мельничук В.М. Реліктові місцезнаходження деяких видів листяних мохів у Львівській області // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1962. - 10 - С. 63-69.

В статті приведені нові для Львівської області місцезнаходження п'яти видів листяних мохів: Scorpidium scorpioides, Calliergon trifarium, Drepanocladus lycopodioides, Tomenthypnum nitensi Diphyscium sessile. Чотири перші види зустрічаються на болотах і відносяться до субарктичного елементу флори. D. sessile - вид гірського елементу флори. Його місцезнаходження у Львівській області приурочені до букових лісів і зосереджені в двох районах - в околицях Львова і у Вороняках. Поширення видів субарктичного елементу флори у Львівській області датується льодовиковим періодом, гірського - D. sessile - фазою широколистяних лісів голоцену.

Резюме / Resume Скачати в pdf (3,0 Mb)
Мельничук В.М. Реликтовые местонахождения некоторых видов лиственных мхов во Львовской области

В статье приведены новые для Львовской области местонахождения пяти видов лиственных мхов: Scorpidium scorpioides, Calliergon trifarium, Drepanocladus lycopodioides, Tomenthypnum nitens i Diphyscium sessile. Четыре первых вида встречаются на болотах и относятся к субарктическому элементу флоры. D. sessile - вид горного элемента флоры. Его местонахождения во Львовской области приурочены к буковым лесам и сосредоточены в двух районах - в окрестностях Львова и в Вороняках.

Распространение видов субарктического элемента флоры во Львовской области датируется ледниковым периодом, горного - D. sessile - фазой широколиственных лесов голоцена.




Улична К.О. Мінливість видів роду Dicranium Hedw. // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1962. - 10 - С. 70-74.

Описується мінливість клітинної сітки листа у Dicranum scoparium Неdw., яка супроводжується потовщенням пластинки листа подовжніми смугами і утворенням мамільозно-випячених зубців на її спинній стороні. Така ж тенденція до потовщення пластинки листа і утворення мамільозних зубців спостерігається також у Dicranum majus Smith, і D. fuscescens Turn. Можливо, що потовщення пластинки листа у цих видів виникає в умовах затінювання і носить модифікаційний характер.

Резюме / Resume Скачати в pdf (2,2 Mb)
Улычна К.О. Изменчивость видов рода Dicranium Hedw.

Описывается изменчивость клеточной сетки листа у Dicranum scoparium Неdw., которая сопровождается утолщением пластинки листа продольными полосами и образованием мамилозно-выпяченных зубцов на ее спинной стороне. Такая же тенденция к утолщению пластинки листа и образованию мамиллозных зубцов наблюдается также у Dicranum majus Smith, и D. fuscescens Turn. Возможно, что утолщение пластинки листа у этих видов возникает в условиях затенения и носит модификационный характер.




ЗООЛОГІЯ
Здун В.І. Дослідження личинкових форм Digenea в молюсках Української РСР і суміжних територій // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1962. - 10 - С. 75-87.

Вивчення личинок Digenea на стадії розвитку в молюсках фауни Української РСР і суміжних територій ведуться в трьох основних напрямах: вивчення трематодофаунb молюсків, розшифрування циклів розвитку і розробка методів боротьби з трематодами, патогенними для людини, сільськогосподарських і промислових тварин.
Виявлено близько 180 видів церкарій, що розвиваються в прісноводих молюсках, більше 40 видів - в морських і декілька видів - в наземних молюсках. Для деяких вивчена біологія і поширення. Дослідженнями охоплено лише небагато водойм і ділянки суші СРСР. Якнайповніше вивчені личинки трематод фауни України.

Резюме / Resume
Здун В.И. Исследование личиночных форм Digenea в моллюсках Украинской ССР и смежных территорий

Изучение личинок Digenea на стадии развития в моллюсках фауны Украинской ССР и смежных территорий ведутся в трех основных направлениях: изучение трематодофауны моллюсков, расшифрование циклов развития и разработка методов борьбы с трематодами, патогенными для человека, сельскохозяйственных и промысловых животных.

Обнаружено около 180 видов церкарий, развивающихся в пресноводных моллюсках, более 40 видов - в морских и несколько видов - в наземных моллюсках. Для некоторых изучена биология и распространение. Исследованиями охвачены лишь немногие водоемы и участки суши СССР. Наиболее полно изучены личинки трематод фауны Украины.

Дальнейшие исследования личинок Digenea следует направить на изучение циклов развития. Необходима Плановость в исследованиях, а также разработка новых методов исследования личинок трематод при учете соответствующих данных малакологии. Нужно расширить и углубить изучение трематодофауны моллюсков, взаимоотношений в системе моллюск - личинки трематод - внешняя среда. Данные по морфологии, биологии и распространению личинок трематод, а также их хозяев - моллюсков необходимо использовать для построения натуральной системы Digenea.

Скачати в pdf (4,8 Mb)


Кулаківська О.П. Сезонні зміни у представників родини Caryophyllaeidae (Cestoda) в умовах західних областей УРСР // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1962. - 10 - С. 88-93.

Дослідження по сезонній динаміці гвоздичників проводилися у водоймах Львівської області. Вивчалися гвоздичники в рибах і в проміжних хазяях. Для Caryophyllaeus laticeps, С. fimbriceps, С. brachycollisсезонні зміни мають однаковий характер. Найвища ступінь зараження ними риб і найбільшу кількість паразитів відзначається в травні-червні. Починаючи з серпня і в зимовий період в кишковику риб вони відсутні. Термін перебування цих паразитів в кишковику риби триває приблизно 3-4 місяці.

Резюме / Resume Скачати в pdf (2,5 Mb)
Кулаковская О.П. Сезонные изменения у представителей семейства Caryophyllaeidae (Cestoda) в условиях западных областей УССР

Исследования по сезонной динамике гвоздичников проводились в водоемах Львовской области. Изучались гвоздичники в рыбах и в промежуточных хозяевах. Для Caryophyllaeus laticeps, С. fimbriceps, С. brachycollis сезонные изменения имеют одинаковый характер. Наивысшая степень заражения ими рыб и наибольшее количество паразитов отмечается в мае-июне. Начиная с августа и в зимний период в кишечнике рыб они отсутствуют. Срок пребывания этих паразитов в кишечнике рыбы продолжается приблизительно 3-4 месяца. В трубочниках на стадии процеркоида упомянутые виды гвоздичников находятся на протяжении от шести и более месяцев. Степень заражения трубочников в прудах в зимне-весенний период составляет 5-10%, в реках-2-4%.

Для Biacetabulum appendiculatum отмечается пребывание в кишечнике рыбы очень кратковременное или же совсем не обязательное, т. к. этот вид достигает половой зрелости параллельно в рыбах и в олигохетах.

Заражение сеголеток карпа гвоздичником Khavia sinensis начинается позже, в июле-августе. Наибольшее количество паразитов наблюдается осенью. Они находятся в рыбе на протяжении зимы. В промежуточных хозяевах развиваются зимой и весной.




Тищенко М.Н. До вивчення тонкошийного цистицерка (Cyscticercus tenuicollis) у сільськогосподарських тварин західних областей УРСР // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1962. - 10 - С. 94-96.

Дослідженнями 1466 туш свиней, 162 туш овець і 440 туш великої рогатої худоби з різних районів Львівської, Волинської, Рівненської, Тернопільської і Станиславской областей встановлене велика кількість заражених овець (61,4%) і свиней (26,5%) тонкошиїм цистицерком Cysticercus tenuicollis. Цистицерки локалізуються у овець переважно на сальнику (86,5%) і на печінці (11%), У свиней - на сальнику (54,3%), на печінці (26,7%), на брижейках (52%), усередині печінки (27%); цистицерки прикріпляються одночасно до печінки і діафрагми (7,2%).

Резюме / Resume Скачати в pdf (1,8 Mb)
Тищенко М.Н. К изучению тонкошеего цистицерка (Cyscticercus tenuicollis) у сельскохозяйственных животных западных областей УССР

Исследованиями 1466 туш свиней, 162 туш овец и 440 туш крупного рогатого скота из различных районов Львовской, Волынской, Ровенской, Тернопольской и Станиславской областей установлено большое количество зараженных овец (61,4%) и свиней (26,5%) тонкошеим цистицерком Cysticercus tenuicollis. Цистицерки локализуются у овец преимущественно на сальнике (86,5%) и на печени (11%), У свиней — на сальнике (54,3%), на печени (26,7%), на брижейках (52%), внутри печени (27%); цистицерки прикрепляются одновременно к печени и диафрагме (7,2%).

Освещаются вопросы морфологии цистицерков.




Сергієнко М.І. Матеріали до вивчення видового складу присиснів та стьожкових червів водноболотних птахів верхньої течії Дністра // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1962. - 10 - С. 97-100.

Досліджено 65 водноболотяних птахів, що відносяться до семи рядів. Зараженими паразитичними червами виявилися 54 птахи (83%), з них 44 - стрічковими червами, присиснями - 23 (42.5%).

Резюме / Resume Скачати в pdf (2,3 Mb)
Сергиенко М.И. Материаоы к изучению видового состава сосальщиков и ленчточных червей водноболотных птиц верхнего течения Днестра

Исследовано 65 водноболотных птиц, относящихся к семи отрядам. Зараженными паразитическими червями оказалось 54 птицы (83%), из них 44 - ленточными червями, сосальщиками - 23 (42.5%).

Определено 12 видов сосальщиков: Leucochloridiomorpha constantiae, Echinockasmus beleocephalus, Echinostoma stantschinskii, Catatropis sp., Tylodelphys clavata, Diplostomum commutatum, Diplostomum sp., Cotylurus erraticus, С. pileatus, С. cornutus, Prostfiogonimus ovatus, Typhlocoelum cucumirinum; три последних вида вызывают болезни у домашних птиц. Определено шесть видов ленточных червей: Diorchis inflata, Diploposthae laevis, Paricterotaenia porosa, Anomotaenia stentorea, Aploporaksis filum, Hymenolepis megalops; последний вид, паразитируя на домашней птице, вызывает при сильной инвазии тяжелое заболевание птиц.




Загайкевич І.К. До вивчення поширення і біології вузькотілих златок роду Agrilus Curtis в УРСР // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1962. - 10 - С. 101-111.

На Україні виявлено 32 види вузькотілих златок роду Agrilus. Вказуються найважливіші синоніми, місцезнаходження видів в межах областей УРСР, кормові рослини личинок і терміни літа жуків вузькотілих златок. Автор коригує деякі літературні дані про поширення, трофічні зв'язки (враховуючи розвиток личинок) і значення ряду видів Agrilus в УРСР.

Резюме / Resume Скачати в pdf (4,2 Mb)
Загайкевич И.К. К изучению распространения и биологии узкотелых златок рода Agrilus Curtis в УССР

На Украине выявлено 32 вида узкотелых златок рода Agrilus. Указываются важнейшие синонимы, местонахождения видов в пределах областей УССР, кормовые растения личинок и сроки лёта жуков узкотелых златок. Автор корректирует некоторые литературные данные о распространении, трофических связях (учитывая развитие личинок) и значении ряда видов Agrilus в УССР.




Черкащенко М.І. Чисельність, добова активність та склад їжі гніздових птахів долини верхньої течії Дністра // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1962. - 10 - С. 112-121.

В статті приведені показники чисельності птахів в різних біотопах у весняно-літній період, отримані в результаті обліку птахів маршрутним методом. Добова активність окремих видів птахів визначалася за тривалістю співу і кількістю прильотів до гнізд під час вигодовування пташенят.
Як показав аналіз вмісту шлунків усіх видів дуплогніздих корисна діяльність їх в районі дослідження, в порівнянні з іншими групами птахів, найбільша. Автор вважає за доцільне збільшити чисельність дуплогніздих шляхом розвішування штучних гнізд.

Резюме / Resume Скачати в pdf (3,1 Mb)
Черкащенко М.И. Численность, суточная активность и состав пищи гнездящихся птиц долины верхнего течения Днестра

В статье приведены показатели численности птиц в разных биотопах в весенне-летний период, полученные в результате учета птиц маршрутным методом (табл. 1, 2).

Суточная активность отдельных видов птиц определялась по продолжительности пения и количеству прилетов к гнездам во время выкармливания птенцов (рис. 1, 2, 3, 4, 5). Автор делит гнездящихся птиц на три экологические группы:
1) водноболотные (14 видов); пища этих птиц состоит преимущественно из насекомых, среди которых 64% - вредители и 36% - индиферентные и полезные виды. Из растительной пищи семена сорняков составляют 41%;
2) лесо-полевые птицы (29 видов), для которых открытые пространства и древесно-кустарниковые насаждения являются стациями гнездования или питания. Пища их состоит из 81% вредных насекомых, 19% - индиферентных и полезных; 41,6% растительной пищи составляют семена сорняков;
3) дуплогнездники, полудуплогнездники и норники (17 видов). Животная пища дуплогнездников состоит из 84% вредных и 16% - полезных и индиферентных насекомых. В остатках растительной пищи обнаружено 39% семян сорняков. Анализ содержимого желудков дятлов, синиц и поползней показал, что эти птицы уничтожают вредных насекомых круглый год.

Как показал анализ содержимого желудков всех видов дуплогнездников, полезная деятельность их в районе исследования, по сравнению с другими группами птиц, самая большая. Автор считает целесообразным увеличить численность дуплогнездников путем развешивания искусственных гнездовий.




Рудишин М.П. Матеріали до вивчення миші жовтогорлої в західних областях УРСР // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 1962. - 10 - С. 122-127.

В статті викладаються відомості про поширення, особливості будови нір, живлення, розмноження і чисельність миші жовтогорлої в західних областях УРСР.

Резюме / Resume Скачати в pdf (2,4 Mb)
Рудышин М.П. Материалы к изучению мыши желтогорлой в западных областях УССР

В статье излагаются сведения о распространении, особенностях строения нор, питании, размножении и численности мыши желтогорлой в западных областях УССР.