Чернобай Ю. М. Музейне відображення коеволюційних метаморфоз середовища і поведінки // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2020. - 36 - С. 3-14.
Музей виступає як ефективний інструмент пізнання та оцінки новітніх ознак валоризації природних об’єктів та еколого-соціальних явищ. На відміну від спеціалізованих по біологічних дисциплінах кафедр і інститутів, музей володіє широким спектром когнітивних компетенцій публічного спрямування. Соціальна ізоляція, активний перехід на дистанційні методи комунікації, а також психологічні напруження роблять виразними соціо-природничі проблеми, які існували й до пандемії. Разом з чіткою диференціацією методів біхевіоризму та етології, їх номенклатурними доповненнями, необхідно використовувати важливі прояви інтеграції цих напрямів психології. Розв’язати цю методологічну задачу під силу виключно методам музеологічних інтерпретацій. Парадигма коеволюції надає можливість оперувати поняттями еволюційного процесу стосовно гетерогенних соціо-біотичних систем. У Карпатському регіоні созологічна стратегія має інтегрувати позитивні аспекти фрагментації. Моделями такої коеволюційної інтеграції є різні комплекси – від корінних ґрунтово-детритних комплексів субстратів і редуцентів до ценопопуляцій видів. Саме ґрунтові профілі сукцесійних рядів віддзеркалюють історію коеволюції вторинних екосистем і виступають надійними реперами у діагностиці імовірних змін. Біхавіоральні засади поведінкової екології мають стати нормативним елементом у пізнанні коеволюційних змін. Музей при цьому виступає універсальним осередком аналізу та прогнозу подальшого коеволюційного розвитку стосунків людини і природи.
Chernobay Yu. Museum representation of coevolutionary metamorphosis of the environment and behavior // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2020. - 36. - P. 3-14
The museum serves as an effective tool for learning and evaluating the latest signs of valorization of natural objects and environmental and social phenomena. Unlike departments and institutes specialized in biological disciplines, the museum has a wide range of cognitive competencies for the public. Social isolation, active transition to remote methods of communication, as well as psychological tensions make clear the socio-natural problems that existed before the pandemic. Along with a clear differentiation of methods of behaviorism and ethology, their nomenclature additions, it is necessary to use important manifestations of the integration of these areas of psychology. To solve this methodological problem by force only by methods of museological interpretations.
The paradigm of coevolution provides an opportunity to operate with the concept of evolutionary process in relation to heterogeneous socio-biotic systems. In the Carpathian region, the sociological strategy should integrate the positive aspects of fragmentation. Models of such coevolutionary integration are various complexes – from indigenous soil-detrital complexes of substrates and reducers to coenopopulations of species. It is the soil profiles of succession series that reflect the history of coevolution of secondary ecosystems and act as reliable benchmarks in the diagnosis of probable changes. Behavioral principles of behavioral ecology should become a normative element in the knowledge of coevolutionary changes, and the museum serves as a universal center of analysis and forecast of further coevolutionary development of human-nature relations.
В роботі наведено верифікацію існуючої системи показників ефективності природничих музеїв в Україні, опираючись на аналіз української нормативної бази та вивчення закордонного досвіду. Доведено, що критерії оцінки роботи природничих музеїв різного профілю і підпорядкування сьогодні є неефективними і не відображають реальний стан справ. Ефективність роботи природничих музеїв оцінюється відповідно до таких показників, як кількість відвідувачів, кількість одиниць в колекції тощо, проте зовсім не береться до уваги якість надання послуг. Наголошується на необхідності розроблення та застосування стандартизованого оцінювання діяльності музеїв, як одного з найважливіших кроків на шляху до реформування всієї музейної галузі України.
Dzubenko N. V., Klymyshyn O. S., Bokotey A. A.
Museums of natural history: performance indicators and evaluation criteria // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2020. - 36. - P. 15-20
The existing system of performance indicators of natural history museums in Ukraine, based on the analysis of the Ukrainian legislate framework and the study of foreign experience are considered in the work. It is proved that the criteria for evaluating of natural history museums performance of various profiles and subordination today are ineffective and do not reflect the real state of affairs. The efficiency of natural history museums performance is assessed in accordance with quantitative indicators (visitors number, units in the collection, etc.), but the quality of services is not mention. The emphasizes to develop and apply a standardized evaluation of museums performance as one of the most important steps towards reforming the entire museum industry in Ukraine was done.
Наведено основні вимоги до розроблення і застосування інтерактивних музейних уроків у вигляді ігор, що максимально доповнюють шкільну програму. Розглянуто особливі підходи до навчання в стінах природничого музею дітей покоління Альфа. Підкреслено, що головним джерелом реалізації педагогічних ігрових сценаріїв є урок, важливим аспектом якого є ефективний підбір методів та прийомів його проведення. Також наведено отриманий досвід організації дитячих акцій та різноманітних подій, які збільшують музейну аудиторію.
Klymyshyn O. S., Pozynych I. S.
Development and implementation of special natural-historical museum educational programs and projects // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2020. - 36. - P. 21-26
The basic requirements for the development and application of interactive museum lessons in the form of games that maximally complement the school curriculum. Special approaches to teaching in the walls of the natural-historical museum of children of the Alpha generation are considered. It is emphasized that the main source of implementation of pedagogical game scenarios is a lesson, an important aspect of which is the effective selection of methods and techniques. There are obtained experience of children's shares and various events that enhance the museum audience.
Матеріали стосовно знахідок мишівок в Україні вкрай неповні і вимагають верифікацій, тому оцінками відносної рясноти видів і їхнього поширення обрано обидві академічні колекції України — Державного природознавчого музею (ДПМ) та Національного науково-природничого музею (ННПМ) НАН України. Проаналізовано збори мишівок, накопичені в ДПМ та ННПМ за весь період існування його зоологічних колекцій: за фактичними датами матеріал охоплює період 1928–1999 років (кілька серій зразків атрибутовані фондовиками як «1900–1915», без пояснень, в усіх випадках мова про колекції О. Браунера). Загалом в колекціях є 87 зразків 4-х видів, що формують дві групи видів. Загалом описано деталі знахідок 26 S. betulina, 12 S. strandi, 6 S. severtzovi, 43 S. loriger. Для останнього виду знахідки наведено окремо для трьох серій — на схід від Дніпра (22), на захід (14), в Криму (4). Кожну знахідку наведено із зазначенням всіх важливих деталей (колекція, номери, типи зразків, місцезнаходження, дата, колектор), і для всіх проблемних даних дано відповідні коментарі: щодо визначення видів, щодо публікації даних, щодо місцезнаходження, дати або колектора. Стан колекцій і стан записів про них такий, що кількість уточнень значно перевищує кількість записів. Тому користування опублікованими каталогами (насамперед каталогу ссавців ННПМ) є вкрай нерекомендованим: фактично всі записи вимагають корекцій, пов’язаних як з проблемами некоректного переписування первинної етикеткової інформації, так і її некоректною інтерпретацією. Фактично ця праця є першою спробою ревізувати наявні матеріали, проте ревізія не повна через неможливість переглянути одночасно всі зразки і всі первинні етикетки. Аналіз розподілу вибірок за місяцями року показав, що всі види колектовані переважно у травні-липні (67,8 % зразків), а весь пік сезонної активності, судячи по датам здобування зразків, охоплює 6 місяців і триває з квітня до вересня. Розглянуто питання наповнення колекцій. Пік наповнення колекцій випав на періоди 1920+, 1940+ та 1980+ років (зібрано по близько 20–25 особин мишівок), після 2000 року жодного поповнення зоологічних колекцій цією групою гризунів немає.
Zagorodniuk I. V., Cheremnykh N. M.
Birch mice (Sicista) in the fauna of Ukraine: analysis of zoological collections of natural history museums of the NAS of Ukraine // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2020. - 36. - P. 27-40
Materials on the findings of birch-mice in Ukraine are extremely incomplete and require verification, so estimates of the relative abundance of species and their distribution are made on the basis of collections of both academic collections of Ukraine: State Museum of Natural History (SMNH) and National Science Museum (NMNH), NAS of Ukraine. Collections of birch-mice accumulated in the DPM and NMNH for the entire period of its zoological collections are analyzed: according to the actual dates, the material covers the period 1928–1999 (several series of samples are attributed by funders as “1900–1915”, without explanation, in all cases such dates refer to collection of O. Browner). In total, there are 86 specimens of 4 species, forming two species groups. In general, the detailed records of 26 specimens of S. betulina, 12 of S. strandi, 6 of S. severtzovi, and 43 of S. loriger are described. For the latter species, the records are presented for three separate series: east (22) and west (14) of the Dnipro, and the Crimea (4). Each find is given with all the important details (collection, numbers, sample types, location, date, collector), and appropriate comments are given for all problem data: species identification, data publication, location, date or collector. The state of collections and the state of records about them is such that the number of clarifications significantly exceeds the number of records. Therefore, the use of published catalogs (especially the catalog of mammals of NMNH) is highly not recommended: in fact, all records require corrections related to problems of incorrect rewriting of primary label information, and its incorrect interpretation. In fact, this work is the first attempt to revize the available materials, but the audit is not complete due to the inability to review all samples and all primary labels simultaneously. Analysis of the distribution of specimens by months of the year showed that all species were collected mainly in May to July (67,8 % specimens), and the whole peak of seasonal activity, judging by the collection dates, covers 6 months and lasts from April to September. The issue of supplementing the collections is considered. The peak of the most massive filling fell on the 1920th, 1940th and 1980th (about 20–25 specimens were collected).
На підставі літературних і власних даних, а також фондових матеріалів Державного природознавчого музею НАН України та Зоологічного музею Львівського національного університету ім. Івана Франка проаналізовано таксономічний склад і особливості просторового розподілу черевоногих і двостулкових прісноводних молюсків на заході України. Складено видові списки для Волинського (Західного) Полісся, Волинської височини, Малого Полісся, Розточчя та Опілля, Західного Поділля, Середнього (Північного) Поділля, Прут-Дністровського межиріччя, Передкарпаття, Закарпатської низовини та гірської частини Українських Карпат. Встановлено, що на заході України можна вважати достовірно зареєстрованими 74 автохтонних та 6 адвентивних видів прісноводних молюсків із загальновизнаним видовим статусом, які належать до 35 родів і 15 родин. Адвентивними для заходу України є Potamopyrgus antipodarum, Physella acuta, Menetus dilatatus, Dreissena polymorpha, D. bugensis, Sinanodonta woodiana. Додаткового підтвердження вимагає присутність тут Lithoglyphus pyramidatus, Omphiscola glabra, Physella heterostropha, Planorbis carinatus, Pisidium conventus, P. tenuilineatum. Якщо не враховувати слабко досліджене малакологами Середнє Поділля, чітко виражене збіднення видового багатства прісноводних молюсків спостерігається лише в гірській частині Українських Карпат (38 видів, 17 родів, 8 родин), за наявності деяких специфічних компонентів прісноводних малакокомплексів (дрібні черевоногі молюски родів Bythinella і Paladilhiopsis). Найбагатший таксономічний склад прісноводних молюсків відмічений для Волинського Полісся: 67 видів, 29 родів, 15 родин. З’ясовано, що більшість прісноводних молюсків є рівномірно розповсюдженими по рівнинних і передгірних територіях заходу України. Лише поодинокі види можна вважати специфічними компонентами прісноводних малакокомплексів окремих фізико-географічних областей або річкових басейнів. Виділено низку видів, відсутніх у малакологічному фонді ДПМ НАНУ, а також територій, слабко представлених у ньому. Отримані результати будуть враховані при подальшому комплектуванні фондових музейних колекцій.
Gural R.I. Freshwater molluscs fauna of Western Ukraine and its representation in museum collections of Lviv // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2020. - 36. - P. 41-52.
Based on the literary and personal data, as well as collections of the State Museum of Natural History of the NAS of Ukraine and the Zoological Museum of the Ivan Franko National University of Lviv, the taxonomic composition and peculiarities of the spatial distribution of gastropods and bivalve molluscs in Western Ukraine have been analyzed. Species lists have been drawn up for the Volhynian (Western) Polissia, Volhynian Upland, Male Polissia, Roztochya and Opillya, Western Podillia, Central (Northern) Podillia, Prut-Dnister interfluve, Ciscarpathian, Transcarpathian lowland and mountainous part of the Ukrainian Carpathians. It is established that in the west of Ukraine, 74 autochthonous and 6 adventitious freshwater molluscs with generally recognized species status, belonging to 35 genera and 15 families, can be considered as reliably registered. Adventitious to Western Ukraine are Potamopyrgus antipodarum, Physella acuta, Menetus dilatatus, Dreissena polymorpha, D. bugensis, Sinanodonta woodiana. Additional confirmation requires the presence of Lithoglyphus pyramidatus, Omphiscola glabra, Physella heterostropha, Planorbis carinatus, Pisidium conventus, P. tenuilineatum.
Not taking into account the Central Podillia, poorly researched by malacologists, a distinctly pronounced decrease in the species richness of freshwater molluscs is observed only in the mountainous part of the Ukrainian Carpathians (38 species, 17 genera, 8 families), with the presence of some specific components of freshwater molluscs complexes (small gastropods of the genera Bythinella і Paladilhiopsis). The richest taxonomic composition of freshwater molluscs was noted for Volhynian Polissia: 67 species, 29 genera, 15 families. It has been found that most freshwater molluscs are evenly distributed throughout the plain and foothill territories of Western Ukraine. Only few species can be considered as specific components of freshwater malacocomplexes for one of the physical-geographical areas or river basins. A number of species that are not present in the malacological collection of SMNH NASU, as well as the territories poorly represented in it, have been identified. The results obtained will be taken into account when further collecting the museum collection.
The collection of the rove beetles (Coleoptera, Staphylinidae) in State Museum of Natural History (Lviv), National Academy of Sciences of Ukraine is one of the richest and most famous collections of Ukraine. A great part of this collection consists of dry mounted specimens (about 5000) including about 700 species. This material is partly mounted, reordered, and catalogued. In this paper, we present a checklist of these specimens collected by several generations of entomologists in the 20-21th centuries from the territory and surrounding areas of the Carpathian Biosphere Reserve (according to the labels). In general, there are 287 Staphylinidae specimens of 24 species of 16 genera and 6 subfamily (Aleocharinae – 8 species, Omaliinae – 2 species, Oxytelinae – 1 species, Staphylininae – 11 species, Tachyporinae – 2 species). Leptusa flavicornis Brancsik, 1874 is recorded in Ukraine for the first time.
Колекція жуків-стафілін (Coleoptera, Staphylinidae) у Державному природознавчому музеї НАН України – одна з найбагатших та найвідоміших в Україні. Значну частину колекції складають сухі, змонтовані екземпляри (близько 5000), у тому числі близько 700 видів. Цей матеріал частково монтується, упорядковується та каталогізується. У статті представлено загальний список цих екземплярів, зібраний кількома поколіннями ентомологів з початку ХХ до ХХІ ст. з території та околиць Карпатського біосферного заповідника (відповідно до даних в етикетках). Загалом у колекції Державного природознавчого музею НАН України зберігається 287 екз. Staphylinidae, що представлені 24 видами з 16 родів та 6 підродин (Aleocharinae – 8 видів, Omaliinae – 2, Oxytelinae – 1, Staphylininae – 11, Tachyporinae – 2 види), які збирали на території Карпатського біосферного заповідника. З них 1 вид – Leptusa flavicornis Brancsik, 1874 виявлений для України вперше.
Леневич О. І., Марискевич О. Г., Шпаківська І. М. Оцінка впливу лінійної форми рекреації на властивості бурих // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2020. - 36 - С. 61-68.
В статті проаналізовано вплив рекреаційного навантаження на бурі гірсько-лісові ґрунти за фізичними, водно-фізичними, агрохімічними та біотичними властивостями. Встановлено, що на стежках показники щільності будови ґрунту збільшуються в 1,6-1,9 рази в порівнянні з лісовою ділянкою, а польова вологість ґрунту навпаки зменшується в 1.8-19 рази. На початкових стадіях рекреаційної дегресії вміст гумусу фіксується дещо більшим в порівнянні з контролем, тоді, як на стежках з більшим рекреаційним навантаженням навпаки зменшується більш, як на 50%. За показниками біотичної активності найбільш репрезентативними є результати за каталазною активністю ґрунту та мікробною біомасою. В залежності від стадії рекреаційної дегресії показники біотичної активності зменшуються на 25-60% в порівнянні з контролем. З використанням критеріїв деградації лінійних шляхів (ширина стежки, наявність додаткових/паралельних стежок, відсутність/наявність лісової підстилки в лісових екосистемах, щільність будови ґрунту) встановлено стадії рекреаційної дегресії на еколого-пізнавальних стежках та туристичному маршруті НПП «Сколівські Бескиди».
Lenevych O. I., Maryskevych O. G., Shpakivska I. M. Estimation the impact of the linear form of recreation on the properties of brown forest soils (for example NPP «Skolivski Beskydy», Ukrainian Carpathians) // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2020. - 36. - P. 61-68.
The article analyses the impact of recreational loading on brown forest soils by physical, water-physical, agrochemical and biotic properties. It was found that the density of soil structure on the trails increased by 1.1-1.9 times and field soil moisture decreases by 1.8-1.9 times. In the initial stages of recreational degression, the humus content is recorded slightly higher compared to the control area, while on trails with a higher recreational load, on the contrary, decreases by more than 50%. Indicators of biotic activity is catalase activity of soil and biomass of soil biota. Depending on the stage of recreational regression, the indicators of biotic activity decreased by 25-60% compared with the control. As the criteria for estimating the impact of recreation activities on the soil: the width of the trail, the parallels trails, the density of the soil structure and the forest litter. Аccording to the results of field and laboratory studies: trail «Starovikovi lisy» are included in the I category and the trail «Dolynoyu richky Kamyanka» to the IV category, route «Skole-Parashka» – ІІІ category.
Використовуючи власні дані, опрацьовані фондові матеріали Державного природознавчого музею НАН України у м. Львові, а також численні літературні джерела, проаналізовано таксономічний та екологічний склад автохтонної наземної малакофауни в різних частинах рівнинної України. Якщо не враховувати представників роду Helicopsis, систематика і видовий склад яких на території України ще вимагають уточнення, і степової частини Кримського півострова, у межах 4-х ландшафтних зон України на даний час можна вважати достовірно зареєстрованими загалом 109 видів наземних молюсків, автохтонних хоча б для якоїсь частини проаналізованої території. Максимальна видова різноманітність (103 види і 2 представники роду Helicopsis) відмічена в зоні широколистяних лісів, далі йде прилегла до неї правобережна частина лісостепової зони. Найменшу кількість автохтонних видів наземних молюсків відмічено для правобережної частини степової зони. У межах Українського Полісся та лісостепової зони України таксономічна різноманітність наземних молюсків зменшується в напрямку із заходу на схід. При цьому кількість зареєстрованих автохтонних видів зменшується, відповідно, в 1,5 і 1,7 рази, а родова різноманітність – в 1,3 і 1,5 рази. У степовій зоні головним центром видової різноманітності є розташована на сході країни Донецька височина. За таксономічним і екологічним складом наземні малакокомплекси правобережної частини лісостепової зони є ближчими до зони широколистяних лісів, її лівобережної частини – до лівобережного степу. Загалом просторова диференціація наземної малакофауни на рівнинних територіях України більше пов’язана не з межами ландшафтних зон, а з розташуванням цих територій по відношенню до русла Дніпра та з окремими височинами, де спостерігається максимальна видова різноманітність наземних молюсків зони широколистяних лісів і лісостепу (Подільська) та степової зони (Донецька).
Gural-Sverlova N. V.
Spatial differentiation of land mollusc fauna in plain territories of Ukraine // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2020. - 36. - P. 69-80.
The taxonomic and ecological composition of the autochthonous land mollusc fauna in different parts of the plain Ukraine was analyzed on the basis of the personal data, collection materials of the State Museum of Natural History of the NAS of Ukraine in Lviv as well as numerous literature sources. Excluding representatives of the genus Helicopsis, the taxonomy and species composition of which in the territory of Ukraine still require clarification, and the steppe part of the Crimean peninsula, in four landscape zones of Ukraine, currently, a total of 109 species of land molluscs, which are autochthonous for at least part of the analyzed territory, are registered. The maximum species diversity (103 species and 2 representatives of the genus Helicopsis) is recorded in the zone of deciduous forests, followed by the right-bank part of the forest-steppe zone. The smallest number of the autochthonous species of land molluscs was noted for the right-bank part of the steppe zone.
Within the Ukrainian Polesie and the forest-steppe zone of Ukraine, the taxonomic diversity of land molluscs decreases from west to east. The number of the registered autochthonous species decreases, respectively, by 1.5 and 1.7 times, and the generic diversity by 1.3 and 1.5 times. In the steppe zone, the main centre of the species diversity is the Donetsk Upland, located in the east of the country. In taxonomic and ecological composition, land mollusc complexes of the right-bank part of the forest-steppe zone are closer to the zone of deciduous forests, in its left-bank part – to the left-bank steppe. In general, the spatial differentiation of land mollusc fauna in the plain territories of Ukraine is more strongly associated not with the boundaries of landscaped zones, but with the location of these territories with respect to the Dnieper bed and with some uplands, where the species diversity of land molluscs of the zone of deciduous forests and forest-steppe zone (Podolian Upland) and the steppe zone (Donetsk Upland) is concentrated.
Проведено оцінку зміни мікрокліматичних параметрів букових лісів Стільського горбогір’я, через вимірювання водно-температурних показників ґрунту та бріоіндикацію. Встановлено, що фрагментація лісових оселищ спричиняє помітні зміни мікрокліматичних параметрів на їх крайових ділянках, що призводить, як до втрат біорізноманіття, так і до зменшення площі «внутрішнього лісу». У фрагментованих букових лісах вплив крайового ефекту на водно-температурний режим ґрунтів спостерігається до відстані 20-40 метрів, тоді як еко-флористична структура неморальної мохової рослинності стабілізується лише на відтинку від 160 м. Таким чином, мохоподібні є чутливим маркером змін мікрокліматичного режиму у фрагментованій екосистемі. Індикаторами «внутрішнього лісу» у досліджуваних бучинах є Metzgeria furcata, Radula complanata, Аnomodon attenuatus, A. viticulosus, Cirriphyllum crassinervium. Визначена амплітуда крайового ефекту свідчить про критичність фрагментації для невеликих ділянок лісу та втрати чутливих до мікроклімату груп біоти, насамперед, мохоподібних.
Оrlov О., Ragulina М.
Influence of beech forests fragmentation of Stilsky Hillside on their microclimatic parameters // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2020. - 36. - P. 81-88.
Estimation of changes in the microclimatic parameters of beech forests of the Stilsky Hillside, by measuring the water-temperature indicators of the soil regime and bryoindication, were performed. Fragmentation of forest causes significant changes in microclimatic parameters in bondary habitats areas, which leads to both biodiversity loss and a decrease of the unchanged forest areas. In fragmented beech forests, the influence of the edge effect on the water-temperature regime of soils is observed within a distance of 20-40 meters, but the eco-floristic structure of nemoral moss vegetation is stabilized only at a distance from 160 m. Thus, bryobiontes are a shown to be a sensitive marker of the microclimatic regime changes in a fragmented ecosystem. In the studied beeches Metzgeria furcata, Radula complanata, Anomodon attenuatus, A. viticulosus, Cirriphyllum crassinervium are indicators of the "interior forest". The determined amplitude of the edge effect indicates the fragmentation as a crucial factor on the small areas of forest and its role in the loss of climate-sensitive groups of biota, primarily mosses.
В роботі розглянуто особливості змін, які відбуваються в екологічній структурі орібатидних угруповань під впливом антропогенних чинників (випасання та гідромеліорація) в умовах Закарпатської низовини. Зокрема, проаналізовано зміни у структурі морфо-екологічних типів (адаптивних типів), біотопних груп та комплексів за гігропреферендумом, які відбуваються внаслідок трансформації біотопів. Встановлено, що гідромеліорація та випасання призводить до різних тенденційних змін, які у свою чергу пов’язані з особливостями біології конкретних видів орібатид та специфіки дії досліджених факторів.
Hushtan H. H.
The changes in ecological structure of oribatid mites (Oribatida) communities under the influence of anthropogenic factors on Transcarpathian Lowland // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2020. - 36. - P. 89-94.
The peculiarities of changes in the ecological structure of oribatid communities under the influence of anthropogenic factors (grazing and hydromelioration) in the conditions of the Transcarpathian Lowland are considered in the work. In particular, the changes in the structure of mopho-ecological types (adaptive types), biotope groups and complexes according to the hygropreferendum, which occur due to the transformation of biotopes, are analyzed. It is established that hydromelioration and grazing leads to various tendency changes, which in turn are related to the peculiarities of the biology of specific species of oribatids and the specifics of the action of the studied factors.
На підставі обліків, проведених в селітебних межах міста Львова у 2006-2007 та 2017-2018 роках, зроблений аналіз змін гніздової орнітофауни. Сьогодні у Львові гніздяться 84 види. Істотно скоротилося число видів у населенні птахів з 51 в 2007 році до 41 - в 2018 р., що свідчить про зниження чисельності у низки видів на фоні зростання видового різноманіття (з 73 до 81 виду) і істотного зростання щільності населення з 443,0 до 581,6 пар/10 га. За 12-річний період 70 видів постійно залишалися в складі фауни. Зникли три види, видовий склад збільшився на 11 видів. З’явилися 7 нових: гаїчка болотяна, ворона сіра, одуд, бугайчик, дятел білоспинний, трав’янка чорноголова, синиця чорна і 4 повернулися на гніздування до міста, після відсутності у 2006-2007 роках: куріпка сіра, жовна чорна, щеврик лісовий, мухоловка строката. Чисельність 9 видів не змінилася між періодами досліджень. У 29 видів чисельність впала, у 32 – зросла. Основні причини змін чисельності зведено в п’ять груп: 1) зміни в зоогеографічних масштабах або експансії (характерні для трьох видів), 2) синурбізація (29 видів), 3) зміни загального стану популяцій (38 видів) і 4) локальні зміни середовища (45 видів), причини невідомі (7). Для 33 видів різні причини діють в сукупності.
Bokotey A. A.
Changes in the breeding avifauna of Lviv residential part from the period since 2006 till 2018 years // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2020. - 36. - P. 95-106.
The analysis of breeding avifauna changes has been performed on the base of field studies that took place in residential parts of the Lviv city in 2006-2007 and 2017-2018 breeding seasons. Nowadays 84 breeding species were recorded in the Lviv city. The number of local species in bird population significantly decreased from 51 in 2007 to 41 in 2018. It shows the reduction of some species number together with the growth of their diversity (from 73 to 81) and significant increase in population from 443,0 to 581,6 pairs/10 ha. During 12 years 70 species constantly remain in the fauna. Three species disappeared from nesting, and 11 had appeared. Seven of them appeared for the first time: Marsh Tit, Hooded Crow, Hoopoe, Little Bittern, White-backed Woodpecker, Stonechat, Coal Tit. Four came back to the city for nesting after absence in 2006-2007 years: Partridge, Black Woodpecker, Tree Pipit, Pied Flycatcher. The number of 9 species did not change during the period of the study. 29 species demonstrate decrease of the number and 32 - increase. The main reasons of the number changes were divided into 5 groups: 1) changes in geographical scales or the expansion (peculiar for 3 species), 2) synurbization (29 species), 3) general population changes (38 species) і 4) local environmental changes (45 species), 5) unknown reasons (7). Several reasons worked together for 33 species.
Проведено дослідження оселищного різноманіття території Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького, а також його созологічну оцінку. Попередньо виділено та описано 19 типів оселищ, що належать до 12 груп, 7 класів. Серед них 14 типів мають антропогенне походження, 3 – напівприродне, а 6 – природне. У созологічному аспекті найбільше значення мають оселища насаджень широколистяних і хвойних порід та новий для регіону тип оселищ жорстководні джерела на туфових і травертинових формаціях. Загалом формування оселищного різноманіття території Музею є оригінальним прикладом напівприродної демутації антропогенного ландшафту, оскільки, до створення Музею, ця територія була повністю девастована кар’єрами та вирубуванням лісу. За результатами досліджень показано, що відбувається поступова демутація регіонально типового неморально-лісового флороценотичного комплексу. Однак, цьому процесові перешкоджає інтенсивне антропогенне (рекреаційне) навантаження на екосистеми.
Kagalo A., Omelchuk O., Orlov O., Ragulina M., Sytschak N.
The habitat diversity and its sosological evaluation of the Lviv museum of folk architecture as an example of previous analysis of anthropogenic landscape demutations // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2020. - 36. - P. 107-114.
The habitats diversity of Lviv Skansen was researched and it sozological value was estimated. On the territory of Skansen, 19 types of habitats belonging to 12 groups of 7 classes have been identified and described. Among them, 14 types have an anthropogenic origin, 3 – semi-natural, and only one – natural. On the territory of the museum were found 2 species of vascular plants listed in the Red Book of Ukraine – Allium ursinum L. and Epipactis helleborine (L.) Crantz, as well as naturalized populations of cultural Crocus sp. and Leucojum vernum L. From the sozological point of view, tree habitats – highly artificial broadleaved deciduous forestry plantations, coniferous forestry plantations and hard water source settlements on tuff and travertine formations – are of the greatest importance. The last one is a new type of habitat for region, barely studied. Currently, only one location is known in the vicinity of Lviv (Bryukhovychi). On the territory of the European Union, this habitat is included in the list of particularly valuable habitats of the NATURA-2000 environmental network. Highly artificial broadleaved deciduous forestry plantations habitats, although formed by non-native species, are currently ongoing through demutation proces. During the years of absence any cuttings or other forms of management, the plantations of Robinia pseudoacacia L. and Aesculus hippocastanum L. were replaced by semi-natural forests from young undergrowth of Betula pendula Roth, Acer platanoides L. and Picea abies (L.) H.Karst. The grass layer in these forestry plantations is represented by fragments of typical nemoral species. Thus, despite the anthropogenic origin of the habitats formed in Lviv Skansen, they play an important role in the conservation and distribution of biodiversity and help maintain the stability of green corridors of sub- and urban areas.
Розглядаються базові поняття та проблемні питання сучасної популяційної екології рослин. У науковій літературі можна спостерігати достатньо різні погляди стосовно численних аспектів термінології та методології досліджень. Такі базові терміни, як:«життєвість», «вікова структура», «онтогенетична структура», «самовідновлення» «стратегія», «регенераційна ніша», «буферність», встановлення обсягів популяцій тощо мають достатньо різні трактування, що спричиняє істотні розбіжності у методології досліджень, а відтак відображається на інтерпретації результатів. Популяція розглядається як неподільна і неповторна сукупність особин одного виду, якій притаманне самовідтворення зі збереженням своїх головних властивостей. Обґрунтовується положення про популяцію як одиницю обліку біорізноманіття. Дослідження стратегії, внутрішньопопуляційної різноманітності, життєздатності та механізмів самовідновлення показало, що існування популяцій протягом тривалого часу забезпечується певною структурою. Структура популяції – це сукупність кількісних і якісних складових її організації на індивідуальному і груповому рівні, які характеризують будову і забезпечують функціонування популяції як цілісної системи. Водночас, встановлення того, які структурні елементи відіграють провідне значення у змінених умовах довкілля продовжує залишатися актуальним завданням для видів різних життєвих форм у різноманітті умов їхніх оселищ. На прикладі ізольованих популяцій рідкісних видів показано найтиповіші етапи зміни структури унаслідок песимізації умов існування: спрощення просторової структури, старіння або псевдоомолодження, зменшення життєвості особин і популяційних локусів, зменшення ефективності самопідтримання і розмноження, спрощення і скорочення онтогенезу особин, переважання смертності над народжуваністю, зменшення площі, чисельності й щільності, припинення формування генеративних особин, припинення поповнення підросту, редукція вегетативного розмноження, втрачання життєздатності популяції. Інтегральною характеристикою, яка відображає сучасний стан популяції на основі найважливіших індивідуальних і групових параметрів структури, росту, розвитку та репродукції є життєвість (віталітет) популяції. У збереженні життєздатності популяцій та забезпеченні перспектив їхнього існування за несприятливих змін середовища найбільше значення мають внутрішньопопуляційні структурні складові – популяційні локуси відтворення. Серед популяційних структур найвищу динамічну стійкість і стабільність функціонування протягом тривалого часу за різних умов природного і антропогенно зміненого середовища виявлено у метапопуляцій. Для теорії популяційної екології і для природоохоронної практики важливим є розуміння процесів, котрі відбуваються на межі існування популяції – під час її зародження, а особливо у період втрачання нею життєздатності та відмирання. Однак ще мало наукових досліджень, спрямованих на розкриття закономірностей поведінки популяцій під час цих найуразливіших періодів їх великого життєвого циклу.
Kyyak V., Malynovskyі A.
Aspects of the methodology of plant populations research (by means of the example of rare species) // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2020. - 36. - P. 115-128.
In this work basic concepts and problematic issues of modern population ecology of plants are considered. Quite different views on many aspects of terminology and research methodology one can observed in the scientific literature. Basic terms such as: «vitality», «age structure», «ontogenetic structure», «self-renewal», «strategy», «regeneration niche», «buffering», population size establishment, etc can be interpreted differently, which causes significant discrepancies in research methodology, and thus are reflected in the interpretation of results. The population is considered as an indivisible and unique set of individuals of one species, which is characterized by self-reproduction while maintaining its main properties. The statemen concerning the population as a unit of biodiversity accountability is justified.
The study of strategy, intra-population diversity, viability and mechanisms of self-recovery has shown that the existence of populations for a long time is ensured by a certain structure. The structure of the population is a set of quantitative and qualitative components of its organization at the individual and group level, which characterize the structure and ensure the functioning of the population as a whole system. At the same time, establishing which structural elements play a leading role in the changed environmental conditions continues to be an urgent task for species of different life forms in the variety of conditions of their habitats. The example of isolated populations of rare species shows the most typical stages of structure change due to pessimization of living conditions: simplification of spatial structure, aging or pseudo-rejuvenation, reduction of vitality of individuals and population loci, reduction of self-sufficiency and reproduction, simplification and reduction of ontogenesis of individuals, predominance of death rate over birth rate, reduction of area, number and density, cessation of formation of generative individuals, cessation of undergrowth replenishment, reduction of vegetative reproduction, loss of population viability.
An integral characteristic that reflects the current state of the population based on the most important individual and group parameters of structure, growth, development and reproduction is the vitality of the population. Intrapopulation structural components - population loci of reproduction - are of the greatest importance in preserving the viability of populations and ensuring the prospects of their existence in the event of adverse changes in the environment. Among population structures, the highest dynamic endurance and stability of functioning for a long time under different conditions of natural and anthropogenically altered environment were found in metapopulations. Understanding of the processes taking place on the verge of existence of the population during its emergence, and especially during the period of its loss of viability and extinction, is extremely important. However, there are still not so many researches aimed at revealing the patterns of behavior of populations during these most vulnerable periods of their long life cycle.
Dovhaniuk I. Ya., Zamoroka A. M. The longhorn beetles (Coleoptera: Cerambycidae) of National Park «Kremenetski Hory»// Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2020. - 36 - С. 129-140.
The fauna of the longhorn beetles of ecoregion of Kremenetski Hory and the eponymous National Park was studied very poorly. In the most recent catalogue of Cerambycidae of Western Podillya it was listed only 13 species for the ecoregion. Including other sources, to date, it was known 17 species of the longhorn beetles. In the current study we identified 59 species of the longhorn beetles, 42 of which are reported for the first time for National Park «Kremenetski Hory» and the ecoregion in general. Under our proposed prediction the Cerambycidae species richness should reach 100-120 species. We also presented result of quantitative study of the longhorn beetles within different types of ecosystems of National Park «Kremenetski Hory». We revealed that 10 species are the most abundant on the studied territory.
Фауна жуків-вусачів екорегіону Кременецькі Гори а також однойменного національного природного парку тривалий час залишалася вкрай слабко вивченою. У каталозі вусачів Західного Поділля для цього екорегіону було вказано всього 13 видів, а з урахуванням інших джерел – 17 видів. У чинному дослідженні подаються знахідки 59 видів жуків-вусачів, 42 з яких вперше наводяться для території національного природного парку «Кременецькі Гори» та екорегіону назагал. Також представлено результати кількісних обліків жуків-вусачів у різних екосистемах національного парку, що виявили 10 найрозповсюдженіших і найчисленніших видів.
Highly precise occurrence data for 13 poorly-known weevil species in Lviv and Ivano-Frankivsk Provinces of Ukraine are given: Eubrychius velutus (Beck, 1817), Pelenomus velaris (Gyllenhal, 1827), Cotaster uncipes (Boheman, 1838), Anthonomus undulatus Gyllenhal, 1836, Orthochaetes setiger (Beck, 1817), Acallocrates colonnellii Bahr, 2003, Centricnemus leucogrammus (Germar, 1823), Humeromima rufipes (Boheman, 1834), Otiorhynchus pinastri (Herbst, 1795), Paophilus afflatus (Boheman, 1833), Stomodes gyrosicollis Boheman, 1842, Adexius scrobipennis Gyllenhal, 1834, Neoplinthus tigratus porcatus (Panzer, 1798). Eubrychius velutus, Anthonomus undulatus and Acallocrates colonnellii are recorded from Ukraine for the first time. Cotaster uncipes (Boheman, 1838) firstly documented since 1941 and firstly recorded from Lviv Province and Ciscarpathian region.
Наводяться точні дані про поширення 13 маловідомих видів довгоносиків у Львівській та Івано-Франківській областях України: Eubrychius velutus (Beck, 1817), Pelenomus velaris (Gyllenhal, 1827), Cotaster uncipes (Boheman, 1838), Anthonomus undulatus Gyllenhal, 1836, Orthochaetes setiger (Beck, 1817), Acallocrates colonnellii Bahr, 2003, Centricnemus leucogrammus (Germar, 1823), Humeromima rufipes (Boheman, 1834), Otiorhynchus pinastri (Herbst, 1795), Paophilus afflatus (Boheman, 1833), Stomodes gyrosicollis Boheman, 1842, Adexius scrobipennis Gyllenhal, 1834, Neoplinthus tigratus porcatus (Panzer, 1798). Eubrychius velutus, Anthonomus undulatus та Acallocrates colonnellii вперше зареєстровані в Україні. Cotaster uncipes (Boheman, 1838) вперше знайдено з 1941 року та вперше зафіксовано у Львівській області та Передкарпатті.
Досліджено видовий склад фауни сітчастокрилих, а також біотопічний розподіл в межах території Українських Карпат. Вперше проведено висотно-поясний аналіз розподілу сітчастокрилих в Українських Карпатах, який показав, що найвищою видовою різноманітністю характеризується пояс дубових лісів, для якого виявлено 50 видів сітчастокрилих. З’ясовано, що оригінальними для поясу є 7: Chrysopa hummeli, Ch. dorsalis, Ch. hungarica, Ch. nigricostata, Sisyra nigra, Distoleon tetragrammicus, Libelloides macaronius – не відмічені для інших поясів і є дуже рідкісними. Встановлено, що найвищим видовим різноманіттям характеризуються мішані ліси та узлісся, для яких ідентифіковано по 39 видів, що становить 78% від загальної кількості видів, які трапляються в поясі дубових лісів. Найвищий індекс Магралефа для мішаних дубових лісів (Quercus, Tilia, Acer, Fraxinus, Ulmus та ін.), він становить 4,7. Для поясу букових лісів наводимо 43 види. Встановлено, що найбільшим видовим різноманіттям характеризуються узлісся, там виявлено 32 види, що становить 74% від загальної кількості видів букового поясу Українських Карпат, 31 вид (72%) в буковому лісі із домішками інших листяних порід дерев. По 29 на узліссях і у старовікових букових лісах (пралісах). Найвищий показник індексу видового багатства за Маргалефом припадає на узлісся, і становить 4,34. У складі поясу ялинових лісів відмічено 24 види, 10 з яких, а саме Wesmaelius mortoni, W. nervosus, W. ravus, W. tjederi, W. concinnus, W. quadrifasciatus, Hemerobius contumax, H. fenestratus, He. pini, H. nitidulus в Українських Карпатах, було зареєстровано лише в межах поясу ялинових лісів. Найвищий індекс Маргалефа характеризує молоді ялинові ліси, він становить 3,86. В умовах субальпійського поясу виявлено лише чотири види сітчастокрилих – Myrmeleon formicarius, Wesmaelius nervosus, W. ravus та Chrysoperla carnea, в альпійському поясі – жодного.
Serediuk G.V.
Altitude and biotope distribution of species of a number of Neuroptera fauna of the Ukrainian Carpathians and the Transcarpathian lowlands.// Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2020. - 36. - P. 147-158.
The species composition of the net-winged insects fauna, as well as the biotope distribution within the territory of the Ukrainian Carpathians have been studied.
For the first time, an altitude-band analysis of the distribution of net-winged insects in the Ukrainian Carpathians was conducted, which showed that the highest species diversity is characterized by the belt of oak forests, for which 50 species of reticulated net-winged insects are listed. Seven were found to be original for the belt: Chrysopa hummeli, Chrysopa dorsalis, Chrysopa hungarica, Chrysopa nigricostata, Sisyra nigra, Distoleon tetragrammicus, Libelloides macaronius. These species occur only in this zone and are very rare. It was found that the highest species diversity is characterized by mixed forests and forest edges, for which 39 species were identified, which is 78% of the total number of species that occur in the belt of oak forests. The highest Magralef index for mixed oak forests (Quercus, Tilia, Acer, Fraxinus, Ulmus, etc.).
For the belt of beech forests, there are 43 species. It was found that the greatest species diversity is characterized by forest edges, there are 32 species, which is 74% of the total number of species of beech belt of the Ukrainian Carpathians, 31 species (72%) in beech forest with admixtures of other deciduous trees. 29 on the edges and in the old beech forests (virgin forests). The highest index of species richness according to Margalef falls on the edges.
As part of the spruce forest belt, 24 species were noted, ten of which, namely Wesmaelius mortoni, Wesmaelius nervosus, Wesmaelius ravus, Wesmaelius tjederi, Wesmaelius concinnus, Wesmaelius quadrifasciatus, Hemerobius contumax, Hemerobius feumax, Hemerobius fenestih only within the belt of spruce forests. Margalef's highest index characterizes young spruce forests.
In the subalpine zone, only four species of reticulated net-winged insects were found – Myrmeleon formicarius, Wesmaelius nervosus, Wesmaelius ravus and Chrysoperla carnea, in the alpine zone – none.
Дослідження чинників, які впливають на біорізноманіття лісових комах не втрачає своєї актуальності вже декілька десятиліть. Як облігатні міцетобіонти, трутовикові жуки (Coleoptera, Ciidae) є одними з основних деструкторів ксилотрофних грибів. Так як праліси характеризуються різновіковими деревостанами та великим об’ємом мертвої деревини різних стадій розкладу – кількість ксилотрофних грибів, і, як наслідок, трутовикових жуків, показують високе різноманіття. У господарських лісах проводяться вибіркові рубки та вилучення мертвої деревини, що призводить до втрати оселищ і як наслідок до збіднення біорізноманіття трутовикових жуків. Вивчено фауну трутовикових жуків букового пралісу на території Угольського масиву Карпатського біосферного заповідника та господарського 150-ти річного букового лісу прилеглих територій. Фауна ціід Українських Карпат, за літературними даними, на початок наших досліджень нараховувала 34 види, а для букових пралісів Угольсько-Широколужанського масиву Карпатського біосферного заповідника (КБЗ) було відомо 11 видів. Збір матеріалу проводили за допомого комбінованих пасток віконного типу (політрап) протягом вегетаційного періоду 2017-18 рр. Загалом було зібрано та ідентифіковано 3302 екз. трутовикових жуків, які належать до 31 виду з 8 родів. Вперше для регіону Українських Карпат відмічено Cis rugulosus Mellie, 1848, C. striatulus Mellie, 1848, Ennearthron pruinosulum (Perris in Abeille, 1864) та Rhopalodontus strandi Lohse, 1969. З урахуванням проведених досліджень, фауністичний список трутовикових жуків Українських Карпат збільшився до 38 видів. Величини видового багатства ціід букового пралісу та 150-річного господарського лісу близькі за значеннями, а відносна щільність особин в пралісі утричі перевищує її значення в господарському лісі. Так, для букового пралісу ідентифіковано 30 видів з 8 родів (2442 особини); у господарському буковому лісі – 28 видів з 8 родів (860 екз. трутовикових жуків). Букові праліси – важливий осередок різноманіття трутовикових жуків, адже із 38 видів, відомих для Українських Карпат, в Угольському масиві Карпатського біосферного заповідника зареєстровано 31 вид.
Diedus V. Diversity of minute tree-fungus beetles (Coleoptera: Ciidae) of primeval and managed beech forest of the Carpathian Biosphere Reserve // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2020. - 36. - P. 159-170.
The study of factors that affect to the biodiversity of forest insects has not lost its relevance for several decades. As obligate fungicolous, minute tree-fungus beetles (Coleoptera, Ciidae) are one of the main destructors of saproxylic fungi. Since primeval forests are characterized by different age of tree stands and a large volume of dead wood of different stages of decomposition – the number of saproxylic fungi, and, as a consequence, minute tree-fungus beetles, show a high variety. In managed forests, selective felling and removal of dead wood is carried out, which leads to the loss of habitats and, as a consequence, to the impoverishment of the biodiversity of minute tree-fungus beetles. The fauna of minute tree-fungus beetles of primeval beech forest of the Uholsky massif of the Carpathian Biosphere Reserve and managed 150-year-old beech forest from adjacent territories has been studied. According to the literature, at the beginning of our research the fauna of Ciidae were consisted 34 species of fauna of the Ukrainian Carpathians, and 11 species were known for the beech primeval forests of the Uholka Shyrokyi Luh preservation massif of the Carpathian Biosphere Reserve (CBR). The material was collected with the combined window-type traps (polytrap) during the growing season 2017-2018. In general, 3302 specimens of minute tree-fungus beetles, belonging to 31 species from 8 genera, were collected and identified. For the first time for the region of the Ukrainian Carpathians were indicated such species: Cis rugulosus Mellie, 1848, Cis striatulus Mellie, 1848, Ennearthron pruinosulum (Perris in Abeille, 1864) and Rhopalodontus strandi Lohse, 1969. Taking into account our research and literature data, the faunal list of minute tree-fungus beetles for the Ukrainian Carpathians include 38 species. The species richness of beech primeval and 150-year-old managed forest is close in value, and the relative density of individuals in primeval forest is three times higher than its value in managed forest. Thus, 30 species from 8 genera (2442 individuals) have been identified for primeval beech; for managed beech forest – 28 species from 8 genera (860 specimens of minute tree-fungus beetles). Primeval beech forests are an important center for the diversity of minute tree-fungus beetles, because of the 38 species known from the Ukrainian Carpathians, 31 species have been registered in the Uholsky massif of the Carpathian Biosphere Reserve.
Угруповання жуків-турунів (Coleoptera, Carabidae) національного природного парку «Прип’ять-Стохід» були досліджені у п’яти типах лісу у 2006 році з використанням ґрунтових пасток Барбера. Загалом зареєстровано 49 видів з 25 родів. Найвищою уловистістю характеризувалися сирий вільшняк і свіжий грабовий сугруд, а найнижчою – сухий сосняк лишайниковий і свіжий дубовий субір зеленомоховий. Загалом домінували 4 види жуків-турунів: Pterostichus oblongopunctatus, Carabus hortensis, Oxypselaphus obscurus, Pterostichus niger. В сухому сосняку лишайниковому домінували: Syntomus truncatellus, Broscus cephalotes, Harpalus flavescens, Pterostichus strenuus, Calathus erratus, Oodes helopioides. У свіжому дубовому субору зеленомоховому домінували: Pterostichus oblongopunctatus, Agonum duftschmidi, Carabus violaceus, C. hortensis, Oodes helopioides, Pterostichus minor, P. niger. У свіжому грабовому сугруді домінували: Pterostichus oblongopunctatus, Carabus hortensis, Oxypselaphus obscurus, Pterostichus niger, P. nigrita. У вологому дубовому субору домінували: Pterostichus oblongopunctatus, Oxypselaphus obscurus, Pterostichus niger, Epaphius secalis, Pterostichus rhaeticus, Carabus arcensis, Pterostichus minor. У сирому вільшняку домінували: Pterostichus oblongopunctatus, Carabus hortensis, Oxypselaphus obscurus, Pterostichus niger, P. melanarius.
Rizun V. B. Forests carabid beetles (Coleoptera, Carabidae) communities of the «Prypiat-Stokhid» National Nature Park // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2020. - 36. - P. 171-180.
Carabid beetles (Coleoptera, Carabidae) communities of the «Prypiat-Stokhid» National Nature Park have been investigated in five types of forest in 2006 with using pitfall Barber traps method. 49 species from 25 genuses were registered. The highest carabid catchability were observed in wet alder and fresh hornbeam-oak forests and the lowest in dry pine and fresh oak-pine forests. Generally 4 carabid species prevailed: Pterostichus oblongopunctatus, Carabus hortensis, Oxypselaphus obscurus, Pterostichus niger. In the dry pine forest prevailed: Syntomus truncatellus, Broscus cephalotes, Harpalus flavescens, Pterostichus strenuus, Calathus erratus, Oodes helopioides. In the fresh oak-pine forest prevailed: Pterostichus oblongopunctatus, Agonum duftschmidi, Carabus violaceus, C. hortensis, Oodes helopioides, Pterostichus minor, P. niger. In the fresh hornbeam-oak forest prevailed: Pterostichus oblongopunctatus, Carabus hortensis, Oxypselaphus obscurus, Pterostichus niger, P. Nigrita. In the wet oak-pine forest prevailed: Pterostichus oblongopunctatus, Oxypselaphus obscurus, Pterostichus niger, Epaphius secalis, Pterostichus rhaeticus, Carabus arcensis, Pterostichus minor. In the wet alder forest prevailed: Pterostichus oblongopunctatus, Carabus hortensis, Oxypselaphus obscurus, Pterostichus niger, P. melanarius.
Кузярін О. Т., Сичак Н. М., Кагало О. О. Спонтанні судинні рослини на території регіонального ландшафтного парку «Знесіння» (м. Львів) // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2020. - 36 - С. 181-194.
На підставі проведених флорохорологічних досліджень, опрацювання провідних гербарних колекцій (LW, LWKS, LWS) та аналізу літературних джерел уперше складено список спонтанних судинних рослин для території регіонального ландшафтного парку «Знесіння». У складі спонтанної флори парку виявлено 727 видів, що за систематичною структурою розподіляються між 392 родами, 108 родинами, 59 порядками, 5 класами та 4 відділами. Уперше для території парку проведено повний облік сучасних локалітетів 30 раритетних видів, з яких, 15 включені до Червоної книги України та 15 видів є регіонально-рідкісними. Місцезнаходження таких раритетних видів національного значення, як Dactylorhiza incarnata, Epipactis palustris, Listera ovata, Lilium martagon, Orchis militaris уперше наводяться для дослідженої території. Два види, зокрема Cypripedium calceolus та Pulsatilla grandis, що зазначені в Додатку І Бернської конвенції, на сьогодні вважаються зниклими в межах парку.
Kuzyarin O. T., Sytschak N. N., Kagalo A. A.
Spontaneous vascular plants for the territory of the Znesinnya Regional Landscape Park (Lviv) // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2020. - 36. - P. 181-194.
On the base of research florochorology, studing the main herbarion collections (LW, LWKS, LWS) and analisis the literature the checklist of the spontaneous vascular plants for the territory of the Znesinnya Regional Landscape Park has been compiled. Some 727 species from 392 genera, 108 families, 59 orders, 5 classes and 4 divisions are presented from the investigated area. Among them, the most common part (77.7%) belongs to the representatives of the Magnoliopsida class, while the Liliopsida class of representations is significantly less (19.3%). With a wide range of disputes, coniferous trees are stocked less than 3.0% of all types. The species distribution to the leading families and genera have been analysed. For the first time were recorded the present habitats of 30 rare species (15 from the Red Data Book of Ukraine, аnd 15 species are rare in the region). The locations of the rare species with state sozological status (Dactylorhiza incarnata (L.) Soó, Epipactis palustris (L.) Crantz, Listera ovata (L.) R.Br., Lilium martagon L., Orchis militaris L.) were offered for the first time. Two species from addition of the First Bern Convention (Cypripedium calceolus and Pulsatilla grandis) are disappeared on the territory of the park.
Войчишин В. К. Фауногенез вертебрат середньопалеозойського подільського палеобасейну // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2020. - 36 - С. 195-208.
Формування ранньодевонської іхтіофауни відбувалося під дією сукупного впливу історичних, палеогеографічних та палеоекологічних чинників. Внаслідок еволюційного розвитку на початку девонського періоду виникла низка високо рангових таксонів морських хребетних, які активно колонізували мілководні басейни нового материка Лауруссії. Для представників локальних ендемічних фаун виникла можливість розширення своїх ареалів. Відбувалися обміни мігрантами між сусідніми регіональними фаунами. Все це супроводжувалось еволюцією екосистем, утворенням і освоєнням нових екологічних ніш. Ранній девон для більшості груп хребетних був позначений різким ростом кількості таксономічних одиниць. Формування подільської регіональної іхтіофауни ілюструє ці тренди глобальних біотичних змін у ранньому девоні.
Voichyshyn V. K. Vertebrate fauna genesis in the Middle Paleozoic Podolian paleobasin // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2020. - 36. - P. 195-208.
The formation of the Early Devonian ichthyofauna occurred under the combined influence of historical, paleogeographic and paleoecological factors. A consequence of evolutionary development at the beginning of the Devonian period arose a number of high-ranking taxa of sea vertebrates, which actively colonized the shallow water basins of new continent Laurussia. For representatives of local endemic faunas there was an opportunity to expand their habitats. There were exchanges of migrants between neighboring regional faunas. All this was accompanied by the evolution of ecosystems, the formation and development of new ecological niches. Early Devonian for most groups of vertebrates was marked by a sharp increase in the number of taxonomic units. The formation of Podillya regional ichthyofauna illustrates these trends of global biotic changes in that time.
Позинич І. С. Використання інноваційних технологій VR, AR, 3D в музейній педагогіці // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2020. - 36 - С.209-212.
Найголовніше завдання педагога – це навчити дітей вчитися, а зацікавити сучасних учнів у навчанні справа не легка, але можлива. І помічниками можуть стати інноваційні й комп’ютерні технології, що дозволяють не тільки формувати в учнів знання, уміння й навички, але й вирішувати більш важливе завдання, яке постає перед навчанням, – розвивати особистість учня, задовольняти його пізнавальні інтереси.
Перераховано нові знахідки 7 антропохорних видів (Oxychilus draparnaudi, O. translucidus, Krynickillus melanocephalus, Monacha cartusiana, M. fruticola, Cepaea nemoralis, C. hortensis), зроблених на території Львівської та Івано-Франківської областей в 2019 р. Також описано перші знахідки C. nemoralis у Тернопільській (2017 р.) і C. hortensis у Хмельницькій обл. (2016 р.).
Dendroleon pantherinus (Fabricius, 1787) – теплолюбний вид, що населяє ксеротермні біотопи лісової зони. Поширений в південно-західній Європі, Франції, Румунії, Чехії, Словаччині, Словенії, на Балканах, на чорноморському узбережжі Турції, Грузії, Росії [3, 4, 8, 10]. Рідкісний по всьому ареалу, у багатьох європейських країнах та в Росії занесений до червоних списків і охороняється, хоча відсутній у Червоному списку МСОП.