Гураль Р. І., Гураль-Сверлова Н. В. Науковий та освітній потенціал малакологічного фонду Державного природознавчого музею НАН України // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2023. - 39 - С. 3-12.
Розглянуте значення малакологічного фонду Державного природознавчого музею НАН України у м. Львові для історії та подальшого розвитку малакологічних досліджень на території України. Науковий потенціал фондових малакологічних матеріалів, накопичених у музеї від другої половини ХІХ ст. і суттєво поповнених протягом останніх десятиріч, проаналізовано в часовому та географічному аспектах, а також з огляду на таксономічну різноманітність і внутрішньовидову конхологічну мінливість молюсків України, наявність типових матеріалів тощо. Встановлено, що основна (наукова) частина малакологічного фонду добре репрезентує сучасну наземну і прісноводну малакофауну України та її західного регіону. Не представленими в малакологічному фонді музею поки що залишаються переважно деякі види, які локально розповсюджені на території України та часто мають дрібні розміри, що додатково ускладнює їх збори. Серед новіших надходжень до малакологічного фонду можна особливо виділити збори, пов’язані з вивченням наземної малакофауни степової зони України, яка залишалася слабко дослідженою до кінця ХХ і навіть до початку ХХІ ст., та поліморфізму забарвлення черепашки в східноєвропейських популяціях двох інтродуковаенних видів Cepaea nemoralis і C. hortensis. Серед науково-допоміжної частини малакологічного фонду виділено великий блок матеріалів, які можуть бути використані з експозиційною метою. Вони дозволяють продемонструвати широкий спектр тем від таксономічної та морфологічної різноманітності молюсків України та світу до конхологічних адаптацій. Це може бути корисним при вивченні відповідних розділів шкільного курсу біології, а також студентам біологічних спеціальностей, натуралістам-аматорам тощо. Різні форми віртуального експонування дозволяють представити громадськості також численні матеріали основного фонду, що стало можливим у межах Просвітницької інтернет-програми «Молюски». Це дозволяє говорити про поступову трансформацію основної частини малакологічного фонду з класичної наукової колекції на науково-освітню колекцію з віртуальним доступом.
Gural R.I., Gural-Sverlova N.V.
Scientific and educational potential of the malacological collection of the State Museum of Natural History of the National Academy of Sciences of Ukraine // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 3-12
The importance of the malacological collection of the State Museum of Natural History of the National Academy of Sciences of Ukraine in Lviv for the history and further development of malacological research in Ukraine is considered. The scientific potential of stock malacological materials, accumulated in the museum since the second half of the 19th century and significantly supplemented during the last decades, was analyzed in temporal and geographical aspects, as well as taking into account the taxonomic diversity and intraspecific conchological variability of the molluscs of Ukraine, the presence of typical materials, etc. It was found that the main (scientific) part of the malacological collection well represents the present land and freshwater mollusc fauna of Ukraine and its western part. Not represented in the museum's malacological collection are still some species that are mainly locally distributed in Ukraine and often have small sizes, which further complicates their sampling. Among the more recent additions to the malacological collection, we can especially mention the samples related to the study of the land mollusc fauna of the steppe zone of Ukraine, which remained poorly studied until the end of the 20th and even the beginning of the 21st century, as well as to the shell color and banding polymorphism in the Eastern European populations of two introduced species, Cepaea nemoralis and C. hortensis. Among the auxiliary part of the malacological collection, a large block of materials that can be used for exhibition purposes is selected. They allow demonstrating a wide range of topics from the taxonomic and morphological diversity of molluscs of Ukraine and the world to conchological adaptations. It can be useful when studying corresponding sections of a school biology course, as well as for students of biological specialties, amateur naturalists, etc. Various forms of virtual exhibiting allow to shown the public also numerous materials of the main (scientific) part of the malacological collection, which became possible within the framework of the Educational online program “Molluscs”. This allows us to talk about the gradual transformation of the main part of the malacological collection from a classical scientific collection to a scientific and educational one with virtual access.
На підставі літературних і власних досліджень історії природничих колекцій Державного природознавчого музею НАН України проаналізовано колекцію тварин митрополита Йосифа Сліпого, зібрану ним під час заслання у Сибіру і подаровану музею. Отримані результати будуть враховані при подальшому комплектуванні розділу «Віртуальні колекції» інформаційного ресурсу музею «Біорізноманіття України».
Bokotey A.A., Klymyshyn O.S.
Animal collection of Metropolitаn Josyf Slipy in the founds of the State natural-historical museum of the NAS of Ukraine // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 13-18
n the basis of literary and own research on the history of natural history collections of the State Natural History Museum of the National Academy of Sciences of Ukraine, the animal collection of Metropolitan Yosyf Slipy, which he collected during his exile in Siberia and donated to the museum, was analyzed. The obtained results will be taken into account in the further completion of the «Virtual collections» section of the information resource of the «Biodiversity of Ukraine» museum.
У цій статті представлено формат, а також окреслено цілі і завдання проєкту «Оцифрування природничих колекцій, що зазнали ушкодження внаслідок бойових дій і супутніх факторів: розробка протоколів і впровадження на базі Державного природознавчого музею НАН України». Цей проєкт, що фінансується Національним фондом досліджень України в рамках конкурсу «Наука для відбудови України у воєнний та повоєнний періоди», передбачає розробку протоколів і відпрацювання технологій оцифрування уразливих природничих музейних колекцій і реалізовуватиметься у 2023–2024 роках. Для відпрацювання протоколів буде використано колекції Державного природознавчого музею НАН України, але загалом проєкт має більш широкі завдання і націлений в першу чергу на оцифрування і віртуальне удоступнення природничих колекцій, які вже зазнали ушкодження внаслідок бойових дій та супутніх факторів, або ж потенційно можуть бути ушкоджені чи втрачені найближчим часом. Серед найбільш уразливих колекцій розглядаються такі, що вимагають ретельного дотримання режиму зберігання і першими зазнають руйнування, або ж можуть бути легко втрачені внаслідок прямих ушкоджень (наприклад, пожежі). Серед таких колекцій Державного природознавчого музею НАН України визначено колекції безхребетних тварин та фонди гербарію, які формувалися починаючи з 1870 року і на сьогоднішній день становлять об’єкт національного надбання України. Ці колекції є унікальними з огляду репрезентативності західного регіону України, хоча й не обмежуються ним. При втраті цих колекцій відновити їх чи замінити пошкоджені зразки рівноцінними неможливо. Наслідком втрати чи ушкодження цих колекцій стане утворення значного пробілу в документуванні історії флоро- і фауногенезу західного регіону України, який неможливо буде заповнити існуючими даними чи перекрити іншими, в тому числі закордонними, колекціями. Саме тому, в умовах воєнного стану, вкрай важливо розробити протоколи швидкого оцифрування найцінніших і найбільш уразливих зразків, які вже зазнали або ж потенційно можуть зазнати ушкоджень внаслідок бойових дій.
Novikov A.V.,, Hushtan H.H., Hushtan K.V., Kuzyarin O.T., Leleka D.Yu., Nachychko V.O., Prots B.H., Rizun V.B., Savytska A.G., Susulovska S.A., Susulovsky A.S.
Outlining the aims and format of the project «Digitisation of natural history collections damaged as a result of hostilities and related factors: development of protocols and implementation based on the State Museum of Natural History of the National Academy of Sciences of Ukraine» // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 19-30
This article presents the format and outlines the goals and objectives of the project: "Digitisation of natural collections damaged by hostilities and associated factors: development of protocols and implementation based on the State Museum of Natural History of the National Academy of Sciences of Ukraine." This project, financed by the National Research Fund of Ukraine as part of the competition "Science for the Reconstruction of Ukraine in the War and Post-War Periods", involves the development of protocols and testing of digitisation technologies for vulnerable natural history museum collections and will be implemented in 2023-2024. The State Museum of Natural History of the National Academy of Sciences of Ukraine collections will be used to develop the protocols. Still, in general, the project has broader tasks. It is primarily aimed at the digitisation and virtual availability of natural collections that have already been damaged due to hostilities and related factors or may be damaged or lost shortly. Among the most vulnerable collections are those that require careful observance of the storage regime and are the first to undergo destruction or can be easily lost due to direct damage (for example, fire). Among such collections of the State Museum of Natural History of the National Academy of Sciences of Ukraine, the collections of invertebrate animals and herbarium funds, which were formed in 1870 and today constitute the object of the national heritage of Ukraine, have been identified. These collections are unique regarding the representativeness of the western region of Ukraine, although they are not limited to it. If these collections are lost, restoring or replacing damaged samples with equivalent ones is impossible. The consequence of the loss or damage of these collections will be the formation of a significant gap in the documentation of the history of the flora and fauna of the western region of Ukraine, which will be impossible to fill with existing data or cover with other, including foreign, collections. That is why, in martial law conditions, it is essential to develop protocols for the rapid digitisation of the most valuable and most vulnerable samples that have already suffered or may potentially suffer damage due to hostilities.
Гусак О. В., Капрусь І. Я. Вплив агро- та урбаногенної фрагментації природного середовища на структуру таксоценів колембол Східного Поділля // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2023. - 39 - С. 31-42.
Проведено порівняння таксономічної та екологічної структури урбо- та агротаксоценів колембол Східного Поділля із їхніми лісовими та лучно-степовими варіантами. Урботаксоцени представлені 39 видами, а агротаксоцени 30 видами колембол. Характерною особливістю фрагментованих урбо- та агротаксоценів дослідженого регіону є «ксерофілізація» фауни (збагачення її витривалими до сухості видами), велика мозаїчність розподілу чисельності видів у грунті, а також специфічність і непередбачуваність їхньої таксономічної й екологічної структури. Досліджені таксоцени колембол характеризуються малими та середніми показниками щільності населення (урботаксоцени від 2,1 до 6,3 тис. ос./м2 ос./м2; агротаксоцени від 0,2 до 0,8 тис. ос./m2). Під впливом урбаногенної фрагментації природного середовища зафіксовано різноспрямовані й часто не прогнозовані перебудови екологічної структури населення колембол. У спектрі екологічних груп такий вплив спричиняє збільшення частки чисельності ксерорезистентних колембол і зменшення – гігрофільних. У співвідношенні біотопних груп колембол спостерігається збільшення представленості лучно-степових (в середньому понад 44%), евритопних (25%) і лісо-лучних (24%) форм за рахунок зменшення – лісових і лучних. Саме тому, в урбоґрунтах можуть формуватися різні типи таксоценів колембол – евритопні або спеціалізовані. Під впливом агрогенної фрагментації середовища у спектрі екологічних груп зафіксовано збільшення представленості лучно-степових (в середньому понад 55%), лісо-лучних (близько 20%) і лісових (понад 14%) форм за рахунок зменшення – евритопних (близько 9%) і лучних (1%). Саме тому, в рільничих ґрунтах може формуватися спеціалізований таксоцен колембол.
Husak O.V. Kaprus I.Ya.
The influence of agro- and urbangenic fragmentation of the natural environment on the structure of Collembolan taxocenes of the Eastern Podillia // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 31-42
A comparative analysis of the taxonomic and ecological structure of Collembolan urbo- and agrotaxocenes of Eastern Podillia with their forest and meadow-steppe variants was carried out. Urbotaxocenes are represented by 39 species, and agrotaxocenes by 30 species of Collembola. A characteristic feature of the fragmented urbo- and agrotaxocenes of the studied region is the "xerophyllization" of the fauna (enrichment with drought-resistant species), the large mosaic distribution of the abundance of species in the soil, as well as the specificity and unpredictability of their taxonomic and ecological structure. The investigated collembolan taxocenes are characterized by low and medium population density (urbotaxocenes from 2.1 to 6.3 thousand individuals/m2 individuals/m2; agrotaxocenes from 0.2 to 0 .8 thousand inhabitants/m2). Under the influence of urban fragmentation of the natural environment, multidirectional and often unforeseeable restructuring of the ecological structure of the collembolan taxocenes has been recorded. In the spectrum of ecological groups, this influence causes an increase in the number of xeroresistant collembola and a decrease in hygrophilous ones. In the ratio of biotope groups of Collembola, there is an increase in the representation of meadow-steppe (on average more than 44%), eurytopic (25%) and forest-meadow (24%) forms due to a decrease in forest and meadow forms. That is why different types of collembolan taxocenes can form in urbo-soils - eurytopic or specialized. Under the influence of agrogenic fragmentation of the environment in the spectrum of ecological groups, an increase in the representation of meadow-steppe (on average more than 55%), forest-meadow (about 20%) and forest (over 14%) forms was recorded due to a decrease in eurytopic (about 9%) and grasslands (1%). That is why a specialized collembolan taxocene can form in agricultural soils.
Проведено порівняння таксономічної та екологічної структури болотних таксоценів колембол МБР «Розточчя». На дослідженій території виявлено 67 видів колембол, які належать до 43 роду і 12 родин. Представленість раритетного елементу колемболофауни (її унікальність) становить 14,9%. Три види є новими для колемболофауни України (Cryptonura kühnelti, Heteromurus sexoculatus, Isotomurus fucicolus) і один новий вид – континентальної частини України (Tetracanthella proxima). На рівні точкового альфа–різноманіття виявлено від 1 до 13 видів колембол, а ценотичного альфа–різноманіття – 5-29 видів, що вказує на малу ємність ґрунтового середовища для колембол у болотних екосистемах Розточчя, порівняно з лісовими та лучними. Досліджені таксоцени колембол характеризуються малими та середніми показниками щільності населення, від 0,25 до 9,1 тис. ос./м2. З’ясовано, що структура домінування, спектри життєвих форм і біотопних груп болотних таксоценів мають власну специфіку, обумовлену локальними едафічними умовами. Аналіз екологічної структури показав, що за видовим багатством у болотних таксоценах колембол переважають комплекси гігро-мезофільних (31,3% від загальної кількості видів), мезофільних (22,4%), і ксерорезистентних (20,9%) колембол. Досліджені таксоцени включають дев’ять біотопних груп видів. Серед них переважають групи лісових видів (28,9%) і видів, які диференціюють болотний тип екосистем (болотних, навколоводних, лучно- і лісоболотних видів). Частка представників другої групи в складі досліджених таксоценів складає 14,9% від загального видового різноманіття і 29,5% від загальної чисельності. Встановлено, що в болотних екосистемах формується змішаний таксоцен колембол, де жодна з біотопних груп не досягає 40% від сумарної чисельності.
Kaprus I.Ya., Mytsak O.Ya, Savchak O.R.
Population of Collembola of bog ecosystems of the ukrainian part of the International Biosphere Reserve «Roztochia» // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 43-56
A comparative analysis of the taxonomic and ecological structure of bog collembolan taxocenes of IBR "Roztochia" was carried out. 67 species of Сollembola belonging to 43 genera and 12 families were found on the studied territory. The representation of the rare element of collembolofauna (its uniqueness) is 14.9%. Three species are new to the collembolofauna of Ukraine (Cryptonura kühnelti, Heteromurus sexoculatus, Isotomurus fucicolus) and one new species is from the continental part of Ukraine (Tetracanthella proxima). From 1 to 13 species of Сollembola were found at the level of point alpha diversity, and 5–29 species of coenotic alpha diversity, which indicates a small capacity of the soil environment for Сollembola in bog ecosystems, сompared to forest and meadow ecosystems. The investigated bog Collembola taxocenes are characterized by small and average population density indicators, from 0.25 to 9.1 thousand spec./m2. It was found that the structure of dominance, spectra of life forms and biotope groups of the studied taxocenes have their own specificity, due to local edaphic conditions. The analysis of the ecological structure showed that, in terms of species richness, complexes of hygro-mesophilic (31.3% of the total species richness), mesophilic (22.4%) and xeroresistant forms (20.9%) prevail in bog taxocenes of collembola. The studied taxocenes include nine biotope groups of species. The biotope groups of forest species (28,9%) and species that differentiate the bog type of ecosystems (bog, near-water, meadow- and forest-bog species) prevails. The share of representatives of the second group in the studied taxocenes is 14.9% of the total species diversity and 29.5% of the total abundance. It was established that a mixed collembolan taxocene is formed in bog ecosystems, where none of the biotope groups reaches 40% of the total abundance.
Мохоподібні є індикаторами стану лісових екосистем. Домінантні види лісових мохів чутливі до впливу абіотичних чинників та проявляють адаптивні реакції, відмінні від судинних рослин, які є визначальними для прогнозу змін природного середовища. Проаналізовано зміни вмісту водорозчинних фенолів та активності поліфенолоксидази в гаметофіті домінантних епігейних лісових мохів залежно від зміни інтенсивності інсоляції, водно-температурних режиму ґрунту і повітря у дослідних локалітетах лісових екосистем Українського Розточчя. У стійких видів мохів Polytrichum formosum і Atrichum undulatum встановлено найбільший вміст водорозчинних фенольних сполук (ФС) на території заповідного букового лісу в умовах низької інтенсивності освітлення та достатньої вологості місцевиростань. Максимальні показники ФС були виявлені у A. undulatum (199,5±9,8 мкг/г маси сухої речовини), а найменші — у Plagiomnium affine (54,7±2,6 мкг/г маси сухої речовини), чутливого до змін екологічних умов місцевиростань на всіх досліджуваних ділянках. Суттєве зменшення вмісту ФС на ділянках порушених екосистем може свідчити про активну участь фенолів у пристосуванні мохів до впливу високої інтенсивності освітлення, підвищених температур та дефіциту вологи. Найбільші показники активності поліфенолоксидази (ПФО) визначені для зразків P. affine (120,4±6,1 відн. од./г маси сухої речовини *с) і P. formosum (41,8±2,1 відн. од./г маси сухої речовини *с) з місцевиростань за несприятливих умов на території стаціонарної рекреації. Прямої кореляції між вмістом фенольних сполук та активністю ПФО не було встановлено. Вища активність ферменту в умовах високої інтенсивності освітлення, ніж у затінених місцевиростаннях, може свідчити про взаємозв’язок між ПФО та фотосинтезом. Підвищення активності ПФО сприяє значному утворенню хінонів, які, нагромаджуючись у клітинних стінках, зменшують процеси перекисного окиснення ліпідів, регулюють їх проникність та забезпечують краще зберігання вологи у мохових дернинах.
Beshlei S.V., Lobachevska O.V., Sokhanchak R.R.
The content of phenols and activity of polyphenol oxidase in the hametophyte of dominant mosses in forest ecosystems of the Ukrainian Roztochia // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 57-66
Bryophytes are indicators of the state of forest ecosystems. Dominant species of forest mosses are sensitive to the influence of abiotic factors and demonstrate adaptive reactions different from vascular plants, which are decisive for the prediction of changes in the natural environment. We have analyzed the changes in the content of water-soluble phenols and the activity of polyphenol oxidase n the hametophyte of dominant epigean forest mosses depending on changes in the intensity of insolation, the water and temperature regime of soils and air in experimental localities of forest ecosystems of the Ukrainian Roztochia. The highest content of water-soluble phenolic compounds was found in the resistant mosses Polytrichum formosum and Atrichum undulatum on the territory of protected beech forest under conditions of low light intensity and sufficient humidity of local vegetation. The maximum indicators of the content of phenolic compounds were found in A. undulatum (199.5±9.8 μg/g of dry matter mass), and the lowest – in Plagiomnium affine (54.7±2.6 μg/g of dry matter mass) that is sensitive to changes in the ecological conditions of local vegetation in all studied areas. A significant decrease in the content of phenolic compounds in areas of disturbed ecosystems may indicate the active participation of phenols in the adaptation of mosses to the effects of high light intensity, elevated temperatures and moisture deficit. The highest indicators of polyphenol oxidase activity were determined in P. affine (120.4±6.1 relative units/g of dry matter mass*s) and P. formosum (41.8±2.1 relative units/g of dry matter mass*s) from local vegetation under unfavorable conditions on the territory of stationary recreation. A direct correlation between the content of phenolic compounds and the activity of polyphenol oxidase was not established. The higher activity of this enzyme under conditions of high light intensity than in shaded local plants may indicate a relationship between polyphenol oxidase and photosynthesis. An increase in the activity of polyphenol oxidase contributes to the significant formation of quinones, which, accumulating in cell walls, reduce the processes of lipid peroxidation, regulate their permeability and ensure better moisture storage in the moss turfs.
Подано результати досліджень асоційованості і взаємовпливу між популяціями видів рослин найбільш поширених альпійських фітоценозів Українських Карпат. Об’єктами досліджень були: Calamagrostis villosa, Campanula alpinа, Carex curvula, C. sempervirens, Deschampsia cespitosa, Festuca airoides, Helictotrichon versicolor, Hieracium alpinum, Homogyne alpina, Juncus trifidus, Leontodon croceus, Ligusticum mutellina, Loiseleuria procumbens, Nardus stricta, Potentilla aurea, Rhododendron myrtifolium, Sesleria coerulans, Soldanella hungarica, Vaccinium myrtillus, V. uliginosum, V. vitis-idaea. Досліджено типові альпійські угруповання, що розташовані на найвищому гірському хребті Українських Карпат – Чорногорі в діапазоні висот від 1750 м н.р.м. до вершин понад 2000 м. Застосовано спосіб вивчення взаємовідносин на основі визначення спряженого трапляння і асоційованості у взаємному розташуванні видів. Навколо особин діючого виду обліковували особини усіх сусідів. Отримані дані порівнювали зі щільністю популяцій цих видів в контурах площі досліджуваних фітоценозів. За нейтральної взаємодії між видами, відсоткове співвідношення особин популяцій, встановлене за сусідством, повинно відповідати їх відсотковому співвідношенню, встановленому за середньою щільністю у фітоценозі. Суттєві відхилення свідчать про взаємовплив або асоційованість між видами. Виявлено наявність активного взаємовпливу між більшістю видів рослин альпійського поясу. Домінанти альпійських фітоценозів виявляють нейтральний або слабко виражений характер взаємодії між собою. Асектаторні види є менш конкурентоздатними, проте більш пластичними у освоєнні вільних екологічних ніш. Між домінантами і асектаторами часто виявляється негативна взаємодія. Характер стосунків між одними й тими ж видами може змінюватися у різних ценозах. Наявність видів рослин, котрі є позитивними сусідами, у значній мірі створюють передумови для колонізації площ. Для відновлення фітоценозів альпійського поясу, на яких дерновий покрив зазнав порушення, у травосумішах доцільно використовувати окрім домінантів, зокрема, Helictotrichon versicolor, який успішно освоює незадерновані ділянки і має позитивний зв'язок з багатьма видами.
Kyyak V.H.
Mutual influence and conjugation between populations of alpine phytocoenoses in the Ukrainian Carpathians // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 67-76
The results of studies of association and mutual influence between populations of plant species of the most common alpine phytocenoses in the Ukrainian Carpathians are shown in this work. Considering objects of the research such species have been taken into account: Calamagrostis villosa, Campanula alpinа, Carex curvula, C. sempervirens, Deschampsia cespitosa, Festuca airoides, Helictotrichon versicolor, Hieracium alpinum, Homogyne alpina, Juncus trifidus, Leontodon croceus, Ligusticum mutellina, Loiseleuria procumbens, Nardus stricta, Potentilla aurea, Rhododendron myrtifolium, Sesleria coerulans, Soldanella hungarica, Vaccinium myrtillus, V. uliginosum, V. vitisidaea. Typical alpine groups, which are located in the highest mountain range of the Ukrainian Carpathians - Chornohora in the range of altitude from 1750 m above sea level to peaks over 2000 m, have been researched in this work. The method of studying interactions based on the definition of conjugate occurrence and association in the mutual arrangement of species is applied. All neighboring individuals have been counted around individuals of the active species. The obtained data has been compared with the population density of these species in the contours of the studied phytocenosis area. If neutral interactions between species is considered, then the percentage ratio of individuals in populations, established by the neighborhood, should correspond to their percentage the ratio established by the average density in the phytocenosis. Significant deviations indicate mutual influence or association between species The existence of active interaction between most plant species of the alpine zone was found. Dominants of alpine phytocenosis express neutral or weak interaction among themselves. Asectatory species are less competitive, but more flexible in terms of occupying free ecological niches. A negative interaction is often found between dominants and asectators. The nature of the interaction between the same species can vary in different coenoses. In most cases the presence of plant species, which are considered as positive neighbors, creates prerequisites for colonization of areas. In addition to dominants, it is advisable to use Helictotrichon versicolor in particular, which successfully occupies unsown areas and has a positive interaction with many plant species, in order to restore phytocenoses of the alpine belt, where the turf cover has been disturbed.
Обстежено 18 локацій потенційно туфогенних потоків Львівського Розточчя та проведено оцінку їхнього сучасного стану. Підвищена мінералізація підземних вод, специфічна структура річково-ерозійної мережі, розташування у зоні теплого клімату з надмірним зволоженням та розвиток колоній кальцієфільних організмів (ціанобактерій, водоростей та мохів) у місцях виходу водотоків є сприятливими чинниками формування травертинових відкладів. Встановлено, що високий рівень антропопресії призвів до трансформації більшості туфогенних водотоків та зниження їхньої активності. З 84 обстежених джерел більшість є помітно антропізовані (63,1%), близько чверті (23,8%) зазнали незначних змін та є напівприродними за своїм походженням і лише незначна частка зберегла природний характер (13,1%). Природні та напівприродні травертинові джерела зі збереженим біорізноманіттям є перспективними потенційними об’єктами Смарагдової мережі регіону Розточчя.
Ragulina М., Оrlov О., Dmytruk R., Bornyak U.
Petrifying Springs of Lviv Roztocze and adjacent territories: the Retrospective and Modern Condition // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 77-88
Eighty-four hard-water petrifying springs of Lviv Roztocze and adjacent territories, which are forming 18 streams, were examined and their current state was assessed. The geographical position, geomorphological features, conditions of water sources and spring beds, character of tufa-forming processes, shapes of tufa formations and vegetation composition were described for each location. It was established, that travertine springs on the studied territory are related to the sources of small rivers associated with water-erosive landscape complexes. The high mineralization of groundwater, the specific structure of the river-erosion network, the location in a moisture warm climate zone, the development of colonies of calciphilic organisms (cyanobacteria, algae, bryophytes) at the watercourses led to the formation of a large travertine deposits here in the past. At the present time, the complex of natural factors is often accompanied by anthropogenic influence due to a long period of modification of the water resources of The Roztocze region. Now most of the petrifying springs are transformed by human activity, which significantly affects the intensity of tufa-forming processes. It was established, that a high level of anthropopression led to the transformation of most tufagenic watercourses and a decrease in the intensity of their activity: complete (when the processes of tufa genesis are stopped) or partial (when the processes slow downed or returned to the initial stage). Our survey of 84 sources showed that the majority of them are markedly anthropized (63.1%), about a quarter (23.8%) are lightly modified and are semi-natural in origin, and only a small part of them have a natural character now (13.1%). Among the four travertine formations known from the end of the 19th century, only two have survived (Chepin streams, Hamulets streams), while two more have been completely destroyed (Berekavitsa streams, the springhead of the Kabanivka river). It should be noted, that the active zone of tufa accumulation has noticeably decreased on 5 streams with natural or semi-natural sources (cascade on Hamulets stream, cascade on Hrybovytskyi stream, the left tributary of Chyshkivskyi stream, cascade on Chepin stream, a travertine body at the site of the bath container in Lysynytskyi stream). Tufa accumulation processes at 21 sources (25.0%) were artificially returned to the initial stage of formation due to the destruction of previously generated deposits there. Natural travertine formations of the region mainly have the form of cascades, rarely - waterfalls or crests and anthropogenic ones are mostly covered by concrete trunk. Regardless of their artificial origin, anthropogenic wells can be valuable habitats for the habitats of calciphilic bryophytes in urbanized areas. Natural and semi-natural travertine springs with saved biodiversity are can be potential objects of the Emerald network of the Roztocze region.
У статті проведено аналіз таксономічного різноманіття, структури домінування, спектрів морфо-екологічних типів, біотопних комплексів і груп панцирних кліщів мезофітних лук Закарпатської низовини. До наших вишукувань вивчення угруповання орібатид дослідженої території майже не відбувалися. Панцирні кліщі досліджених мезофітних лук представлені 26 видами з 22 родів та 16 родин. Родини Oppiidae та Scheloribatidae є найбільш представленими. Показник середньої щільності панцирних кліщів мезофітних лук Закарпатської низовини має відносно малі величини (3,7 тис. екз. на м2). До домінантних видів належать Punctoribates punctum (C. L. Koch, 1839) та Ceratozetes mediocris Berlese, 1908. Вони складають 44 % від загальної щільності орібатид. Розраховано індекси: Маргалефа, Менхініка, Сімпсона, Шенона та Бегера-Паркера. На мезофітних луках виявлено 10 морфо-екологічних типів панцирних кліщів (гіпохтоїдний, оріботритоїдний, нотроїдний, дамеоїдний, карабодоїдний, оппіоїдний, тектоцефоїдний, галюмноїдний, орібатулоїдний та пункторібатоїдний). У екологічній структурі за гігропреферендумом виділено 5 біотопних комплексів (еврибіонти, гігрофіли, гігро-мезофіли, мезофіли та ксерофіли). Виявлено чотири біотопних груп орібатид (евритопна, лісова, лісо-лучна, лучна).
Hushtan H.H.
Taxonomic and ecological structure of oribatid mites (Acari: Oribatida) of mesophilic grasslands on the Transcarpathian lowland // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 89-98
The article analyzes the taxonomic diversity, dominance structure, spectra of morpho-ecological types, biotope complexes and groups of oribatid mites of mesophilic grasslands on Transcarpathian lowland. Prior to our works, there were almost no studies of the oribatid communities of the studied area. The research plots located on the sorrounding areas of the city of Mukachevo and the village of Kalnyk of the Mukachevo district. Soil samples selected for 2013-2014. The geographical coordinates of the first meadow are: 48º22.79' N, 22º40.14' E, and the second one is 48º30.86' N, 22º34.65' E. The total area of the first biotope is 0.45, and the second is 37.5 hectares. In relation to the humidity of the substrate, this type of biotope is characterized by mesophilic conditions. Extraction of mites from soil was carried out using Tullgren funnel method. Permanent preparations were prepared. Identification of the specimens was carried out using a microscope (Olympus BX 51). Oribatid mites of the investigated mesophilic grasslands are represented by 26 species from 22 genera and 16 families. The families Oppiidae and Scheloribatidae are the most represented. The average density of oribatid mites of the mesophilic grasslands on Transcarpathian lowland has relatively small values (3.7 thousand specimens per m2). The dominant species include Punctoribates punctum (C. L. Koch, 1839) and Ceratozetes mediocris Berlese, 1908. They together make up 44% of the total density of oribatids. Margalef, Menkhinik, Simpson, Shannon and Berger-Parker indices were calculated. 10 morpho-ecological types of oribatid mites were found on mesophilic grasslands. Oribatids - inhabitants of small soil crevices – predominate. Representatives of five biotope complexes (euryoecic, hygrophilous, hygro-mesophilous, mesophilous and xerophilous) and four biotope groups (eurytopic, forest, forest-meadow, meadow) were identified in the structure of ecological groups of Oribatids. Mesophilous and meadow species of oribatid mites have the largest share.
Угруповання кажанів у монокультурних смерекових насадженнях (Сколівські Бескиди, Горгани, Чорногора) і смерекових лісах верхнього гірського лісового поясу (Верховинський НПП, Карпатський НПП) досліджували шляхом обліку ехолокаційних сигналів для оцінки значення таких екосистем для цієї групи тварин. На пробних площах виявлено 11 видів: кажан північний Eptesicus nilssonii, кажан пізній Eptesicus serotinus, нічниця північна/вусата Myotis brandtii/mystacinus, нічниця водяна Myotis daubentonii, нічниця велика Myotis myotis, вечірниця руда Nyctalus noctula, вухань звичайний Plecotus auritus, нетопир лісовий Pipistrellus nathusii, нетопир звичайний Pipistrellus pipistrellus, нетопир-карлик Pipistrellus pygmaeus, лилик двоколірний Vespertilio murinus. За ступенем домінування (загальної кількості зареєстрованих сигналів) найчисельнішим виявився E. nilssonii (32,7%). Дещо менш чисельними були M. mystacinus/brandtii (25,6%) і P. nathusii (18,9%). За просторовим розподілом (наявність на пробних площах) лише пара M. mystacinus/brandtii була виявлена на всіх досліджених ділянках. З інших видів найчастіше були представлені E. nilssonii (58,8%) і P. nathusii (41,2%). У пари видів-двійників М. mystacinus/М. brandtii спеціальних вимог до середовища існування не виявлено, але велика частота спостережень цих видів у всіх спектрах лісових біотопів проявляє їх як типових «лісових». Домінування Е. nilssonii в ялинових лісах підтверджує, що і в умовах центральної Європи цей вид використовує в основному семі-бореальні хвойні ліси. Найвище значення індексу біорізноманіття Шеннона виявлене у смерекових лісах Сколівських Бескидів (H' = 1,616) і НПП «Синьогора» (H' = 1,627). Ймовірно, хвойні лісостани на нижчих висотах можуть бути сприятливішими кормодобувними біотопами для представників популяцій, топічно не пов’язаних з такими лісами: P. pygmaeus, P. pipistrellus, V. murinus, N. noctula. Виявлений рівень нічної активності та видової різноманітності кажанів у смерекових лісах свідчить про те, що вони можуть бути важливими для їхніх місцевих популяцій. Хвойні монокультури можуть відігравати важливу роль для локальних популяцій кажанів, відіграючи роль перелітних коридорів і місць кормодобування.
Bashta A.-T.
Bats (Chiroptera) of spruce forests in the Ukrainian Carpathians // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 99-110
Bat communities in monoculture spruce plantations (Skolivski Beskydy NNP, Gorgany (NNP Syniohora) and Chornohora areas) and spruce forests of the upper mountain forest belt (Verkhovynskyi NNP, Karpatskyi NNP) were studied by recording echolocation calls to assess the importance of such ecosystems for this group of animals. 11 species were recorded at the sample plots: Northern bat Eptesicus nilssonii, Serotine bat Eptesicus serotinus, Brand’s bat/Whiskered bat Myotis brandtii/mystacinus, Daubenton’s bat Myotis daubentonii, Greater mouse-eared bat Myotis myotis, Common noctule Nyctalus noctula, Brown long-eared bat Plecotus auritus, Nathusius’s bat Pipistrellus nathusii, Common pipistrelle Pipistrellus pipistrellus, Soprano pipistrelle Pipistrellus pygmaeus, Parti-coloured bat Vespertilio murinus. According to the degree of dominance (total number of registered calls), E. nilssonii was the most numerous (32.7%). M. mystacinus/brandtii (25.6%) and P. nathusii (18.9%) were somewhat less numerous. According to the spatial distribution (presence in the sample plots), only the pair M. mystacinus/brandtii was detected in all the studied plots. Of the other species, E. nilssonii (58.8%) and P. nathusii (41.2%) were most frequently represented. For the sibling species M. mystacinus/M. brandtii no special habitat requirements were found, but the high frequency of their observations in all ranges of forest biotopes shows them as typical "forest". The dominance of E. nilssonii in spruce forests confirms that this species mainly uses semi-boreal coniferous forests in the Central Europe. The highest value of Shannon's biodiversity index was found in spruce forests of lower altitudes, Skolivski Beskydy NNP (H' = 1.616) and Syniohora NNP (H' = 1.627). Probably, coniferous forests at lower altitudes can be more favourable foraging biotopes for representatives of populations that are not topically associated with such forests: P. pygmaeus, P. pipistrellus, V. murinus, N. noctula. The observed level of nocturnal activity and species diversity of bats in spruce forests suggests that they may be important to their local populations. Coniferous monocultures can play an important role for local bat populations by acting as migratory corridors and foraging sites.
На підставі власних даних, матеріалів, переданих до лабораторії малакології або малакологічного фонду Державного природознавчого музею НАН України у м. Львові, а також критичного аналізу спостережень у двох базах даних громадянської науки (iNaturalist, UkrBIN), описано нові знахідки на заході України та, зокрема, у Львові та його найближчих околицях низки антропохорних видів наземних молюсків. У табличній формі проаналізовано часову і просторову представленість у західному регіоні України 23 видів, яки могли з’явитися тут лише за рахунок антропохорії. Наведено карти знахідок Cepaea nemoralis, Deroceras caucasicum, Oxychilus draparnaudi, O. translucidus на території м. Львова та у його найближчих околицях. Наведено перелік відомих достовірних місцезнаходжень C. nemoralis у Волинській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській, Тернопільській і Хмельницькій областях. Аналогічні відомості представлені для спорідненого виду Cepaea hortensis з усіх адміністративних областей заходу України, крім Львівської, де цей вид є широко розповсюдженим у населених пунктах. За часом проникнення на захід України серед антропохорних видів наземних молюсків переважають відносно недавні вселенці, вперше достовірно виявлені не раніше 1990-х рр. Саме на межі ХХ і ХХІ ст. на заході України створилися оптимальні умови для вселення та подальшої акліматизації в урбанізованих біотопах багатьох адвентивних видів наземних молюсків, зокрема, теплолюбних видів середземноморського або кримського походження. Крім глобального потепління, цьому сприяла інтенсифікація торгівельних і транспортних зв’язків з іншими регіонами України та іншими європейськими країнами, а також діяльність садових центрів. Крім часу проникнення на проаналізовану територію, антропохорні види наземних молюсків можна класифікувати за шляхами цього проникнення (з інших регіонів України або з інших європейських країн, розташованих на захід від неї), характером їх сучасного розповсюдження на заході України, а також здатністю чи нездатністю проникати до природних біотопів поза межами населених пунктів.
Gural-Sverlova N.V., Gural R.I.
New data on the distribution of anthropochorous species of land molluscs in western regions of Ukraine and possible approaches to their classification // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 111-122
On the basis of own data, materials transferred to the laboratory of malacology or the malacological collection of the State Museum of Natural History of the National Academy of Sciences of Ukraine in Lviv, as well as a critical analysis of observations in two citizen science databases (iNaturalist, UkrBIN), new records of some anthropochorous land mollusc species in Western Ukraine, and in particular, in Lviv and its immediate surroundings, are described. In tabular form, the temporal and spatial presence in the western part of Ukraine of 23 species that could appear here only due to anthropochory is analyzed. Maps of the findings of Cepaea nemoralis, Deroceras caucasicum, Oxychilus draparnaudi, and O. translucidus in and near Lviv are given. Known reliable localities of C. nemoralis in Volyn, Ivano-Frankivsk, Lviv, Rivne, Ternopil, and Khmelnytskyi regions are listed. Similar information is presented for the related species Cepaea hortensis from all administrative regions of Western Ukraine, except for Lviv region, where this species is widespread in settlements. According to the time of penetration into Western Ukraine, among the anthropochorous species of land molluscs, relatively recent invaders prevail, which were first reliably discovered not earlier than in the 1990s. At the turn of the 20th and 21st centuries, optimal conditions for the introduction and subsequent acclimatization in urbanized biotopes of many adventitious species of land molluscs, in particular thermophilic species of Mediterranean or Crimean origin, emerged in Western Ukraine. In addition to global warming, this was facilitated by the intensification of trade and transport links with other regions of Ukraine and other European countries, as well as the activities of garden centres. Besides the time of entry into the analyzed area, anthropochorous species of land molluscs can be classified according to the ways of this penetration (from other regions of Ukraine or from other European countries located to the west of it), the nature of their present distribution in Western Ukraine, as well as the ability or inability to enter natural biotopes outside settlements.
Досліджено морфологічну структуру дернин, вміст пероксиду водню і активність каталази, яка запобігає його токсичній дії, у пагонах лісових видів мохів Ptychostomum imbricatulum та Brachythecium rutabulum залежно від мікрокліматичних умов їх місцевиростань. Встановлено морфологічну мінливість мохових дернин в різних екологічних умовах лісових екосистем, зокрема, виявлено вплив рівня зволоженості місцевиростання на морфометричні параметри мохів (щільність дернин, висоту пагонів та їх облистнення і розміри листочків). Виявлено, що пагони і листки досліджуваних мохів з території соснових насаджень були меншими, а щільність дернин - більшою, порівняно з іншими локалітетами. Слід відзначити, що пагони B. rutabulum з території соснових насаджень утворювали значно більше бічних галузок, ніж у вологіших місцевиростаннях. Показано, що морфологічна структура дернин мохів Ptychostomum imbricatulum та Brachythecium rutabulum є важливою для збереження вологи і залежить від мікрокліматичних умов місцевиростання та життєвої форми видів. Показано, що підвищення вмісту пероксиду водню як сигнального медіатора, є складовою системи антиоксидантного захисту. Встановлено, що найвищий вміст пероксиду водню був у пагонах P. imbricatulum з території соснових насаджень, де найменше сприятливі мікрокліматичні умови. У відповідь на зростання вмісту пероксиду водню підвищувалась активність каталази у пагонах досліджуваних мохів, що свідчить про її важливу роль в процесі знешкодження надлишку Н2О2. Отримані результати вказують на існування взаємозалежності між утворенням активних форм кисню та активністю каталази як одного з ключових ферментів антиоксидантного захисту, що свідчить про сигнальну роль активних форм кисню у клітинах мохів в умовах стресу. Встановлено залежність активності каталази в клітинах мохів від рівня оводненості їх дернин. Активація каталази в несприятливих умовах водного та температурного режиму у пагонах досліджуваних видів свідчить про участь фермента в адаптації рослин до стресу і зумовлена посиленням процесів вільнорадикального окиснення, зокрема збільшенням вмісту пероксиду водню.
Kit N.A., Shcherbachenko O.I.
Peculiarities of the morpho-physiological reactions of mosses depending on the water-temperature regime of their local growth // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 123-130
The morphological structure of and the activity of the catalase of mosses Ptychostomum imbricatulum and Brachythecium rutabulum depending on microclimatic conditions of their local growth were studied. The morphological variability of moss turfs in different ecological conditions of forest ecosystems was established, in particular, the influence of the level of moisture in local growth on the morphometric parameters of mosses (the density of the turf, the height of the shoots and their foliage and the size of the leaves) was revealed. It is shown that the morphological structure of the turfs of the mosses Ptychostomum imbricatulum and Brachythecium rutabulum is important for moisture conservation and depends on the microclimatic conditions of local growth and the life form of the species. It is shown that the increase in the content of hydrogen peroxide as a signaling mediator is a component of the antioxidant protection system. It was established that the highest content of hydrogen peroxide was in shoots of P. imbricatulum from the territory of pine plantations, where the microclimatic conditions are the least favorable. The obtained results indicate the existence of interdependence between the formation of reactive oxygen species and the activity of catalase as one of the key enzymes of antioxidant protection, which indicates the signaling role of reactive oxygen species in moss cells under stress conditions. The dependence of catalase activity in moss cells on the level of hydration of their turfs was established. The activation of catalase in adverse water and temperature conditions in the shoots of the studied species indicates the participation of the enzyme in the adaptation of plants to stress and is due to the strengthening of free radical oxidation processes, in particular, an increase in the content of hydrogen peroxide.
Розглянуто вплив рекреаційного навантаження на ґрунтовий покрив. З’ясовано, що в пониженнях схилів та на вирівняних ділянках відбувається нагромадження лісової підстилки, потужність та запаси якої залежать від крутизни схилу, напрямку стежки та рекреаційного навантаження. Проаналізовано вплив рекреаційного навантаження на фізичні та воднофізичні властивості бурих гірсько-лісових ґрунтів. З’ясовано, що повна або часткова відсутність підстилки на стежках спричиняє швидке випаровування вологи з верхнього горизонту (0−5 см) ґрунту, зменшення загальної шпаруватості, збільшення показників щільності будови та твердої фази ґрунту. Виявлено, що зі зростанням щільності будови зменшується водопроникність ґрунту, порівняно з контролем. Значне збільшення показників щільності будови виявлено на стежках із значною крутістю схилу, а отримані результати є характерними для перехідного Нр горизонту бурих гірсько-лісових ґрунтів На сильно переущільненій поверхні стежки виникає поверхневий стік води. В мікро-пониженні чи на ввігнутій поверхні стежки, навпаки, починає формуватись застій води, що призводить формування нових обхідних стежок. Лісова підстилка на таких ділянках частково оторфована, а потужність F+H підгоризонту може становити понад 50 % від загальної її потужності. У фракційному складі переважає частка листя та плодів. Відповідно до запропонованих екологічних критеріїв оцінки стану природного оточення, а саме: ширина стежки, відсутність/наявність лісової підстилки на стежці, щільність будови ґрунту, наявність додаткових/паралельних стежок, глибина ерозійного врізу встановлено, що стан стежки, що веде на г. Пікуй із села Верхнє Гусне відповідає ІІІ категорії із V. Встановлено, що ширина стежки становить 1,80-3,50 м, а запаси лісової підстилки становлять менше 1 кг·м⁻², а щільність будови ґрунту на стежці збільшилась у 1,5 рази порівняно з контролем. Внаслідок значного переущільнення верхніх горизонтів на стежці в межах лісових екосистем виникають ерозійні процеси, про що засвідчує глибина яру 35-50 см. З метою покращення екологічного стану стежки чи сповільнити деградаційні процесів доцільно запровадити організаційно-управлінські та інженерні заходи.
Lenevych O.I.
The influence of the relief on the formation of the trail network within the forest ecosystems of the NPP «Boikivshchyna» (Verkhovynsky Vododilny ridge, Ukrainian Carpathians) // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 131-142
he influence of recreational load on soil cover is considered. It was found out that in the depressions of the slopes and on the leveled areas there is an accumulation of forest litter, the power and reserves of which depend on the steepness of the slope, the direction of the path and the recreational load. The influence of recreational load on the physical and water-physical properties of brown mountain-forest soils was analyzed. It was found that the complete or partial absence of litter on the paths causes rapid evaporation of moisture from the upper horizon (0−5 cm) of the soil, a decrease in the overall porosity, and an increase soil bulk density. It was found that as the soil bulk density increases, the water permeability of the soil decreases, compared to the control. A significant increase in structure density indicators was found on paths with a significant steepness of the slope, and the obtained results are characteristic of the transitional Нr horizon of brown mountain-forest soils. On the contrary, stagnation of water begins to form in the micro-lowering or on the concave surface of the path, which leads to the formation of new bypass paths. The forest floor in such areas is partially peated, and the F+H capacity of the sub-horizon can be more than 50% of its total capacity. The fractional composition is dominated by the share of leaves and fruits. According to the proposed ecological criteria for assessing the state of the natural environment, namely: the width of the path, the absence/presence of forest litter on the path, the density of the soil structure, the presence of additional/parallel paths, the depth of the erosion cut, it was established that the state of the path leading to the town of Pikuy from of the village of Verkhne Gusne corresponds to category III. It was found that the width of the trail is 1.80-3.50 m, and the stock of forest litter is less than 1 kg·m⁻², and the density of soil structure on the trail increased by 1.5 times compared to the control. As a result of significant overconsolidation of the upper horizons on the path within the forest ecosystems, erosion processes occur, as evidenced by the depth of the ravine of 35-50 cm. In order to improve the ecological condition of the trail or slow down the degradation processes, it is advisable to introduce organizational, management and engineering measures.
Методика оцінки стану наземних екосистем з використанням діагностичних властивостей ґрунтової мікрофауни залишається недооціненою у сучасній українській науці. Ми опрацювали велику кількість іноземної та вітчизняної літератури щоб показати в цій оглядовій статті значення цього аспекту моніторингу природних екосистем. На підставі результатів власних досліджень показано яких результатів можна досягнути, використовуючи біоіндикаційні властивості такої групи організмів, як фітонематоди. Також описано основні принципи та методики якими необхідно користуватися, зокрема використовуючи функціональні характеристики фітонематодних комплексів. Для оцінки стану екосистем найціннішою є інформація про організми для яких характерне поширення на значній території, а також мають велику щільність популяцій та відіграють значну роль у функціонуванні екосистем і здатні швидко реагувати на зміни середовища. Власне такі організми й можуть вважатися біоіндикаторами. Ця група організмів є чутливою до природної чи антропогенної трансформації довкілля і здатна відповідати на неї зміною власної чисельності, поширення чи співвідношення певних характеристик. Тому використання ґрунтових тварин із окремих таксономічних груп в якості біоіндикаторів має давні традиції. Угруповання ґрунтових безхребетних є невід’ємним структурним компонентом природних екосистем, який разом з іншими забезпечує їм стабільний розвиток і стійкість. Оцінка функціональної ролі ґрунтової фауни в екосистемі передбачає встановлення структурно-функціональної організації різних груп ґрунтових безхребетних, які відрізняються одні від одних як морфологією, так і функціональним значенням в екосистемі й впливом на ґрунтотворні процеси. Використання ґрунтових нематод як біоіндикаторів перспективне для оцінювання санітарного стану лісової екосистеми за показником використання енергії трофічними групами нематод, а також для біоіндикації якості ґрунту за показником відносного співвідношення перзистентів і колонізаторів. Зоологічний метод діагностики ґрунтів постав як окремий науковий напрямок завдяки працям М.С. Гілярова. Цей метод базується на наявності певних видів безхребетних тварин у ґрунті і на аналізі структури їхніх угруповань. Пізніше він знайшов практичне застосування і в дослідженнях лісових екосистем. Отже, нематоди є ефективною модельною групою для опосередкованої оцінки стану зооценозу.
Miedviedieva I., Kozlovsky M., Kagalo O., Węgrzyn Е. The bioindicator role of phytonematode groups in the assessment of the state of transformation of secondary forest ecosystems // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 143-150
The methodology for assessing the state of terrestrial ecosystems using diagnostic properties of soil microfauna remains underestimated in contemporary Ukrainian science. We have analyzed a significant amount of foreign and domestic literature to demonstrate the importance of this aspect in the overview article concerning the monitoring of natural ecosystems. Based on our own research results, we have shown the outcomes that can be achieved by utilizing the bioindicative properties of a specific group of organisms, such as phytonematodes. The fundamental principles and methodologies that should be applied, including using the functional characteristics of phytonematode complexes, have also been described. For evaluating the state of ecosystems, the most valuable information pertains to organisms that are widely distributed over a significant territory, have high population density, play a significant role in ecosystem functioning, and can rapidly respond to environmental changes. Organisms fitting these criteria can be considered bioindicators. This group of organisms is sensitive to natural or anthropogenic environmental transformations and can respond to them by altering their population density, distribution, or specific characteristics. Therefore, the use of soil animals from specific taxonomic groups as bioindicators has a long-standing tradition. Groups of soil invertebrates are integral structural components of natural ecosystems, together providing them with stable development and resilience. Assessment of the functional role of soil fauna in the ecosystem involves establishing the structural-functional organization of different groups of soil invertebrates, which differ both morphologically and functionally in the ecosystem and their impact on soil-forming processes. The use of soil nematodes as bioindicators is promising for evaluating the sanitary condition of forest ecosystems based on the indicator of energy utilization by trophic groups of nematodes, as well as for bioindication of soil quality based on the relative ratio of persisters and colonizers. The zoological method of soil diagnostics was established as a separate scientific direction thanks to the works of M.S. Gilyarov. This method is based on the presence of certain species of invertebrates in the soil and the analysis of the structure of their communities. Later, it found practical application in the research of forest ecosystems. Therefore, nematodes are an effective model group for the indirect assessment of the zoocenosis’ state.
Загороднюк І. В. Cсавці (Mammalia): історія терміна, якому понад 100 років // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2023. - 39 - С. 151-160.
Розглянуто вживання українського слова «ссавці» (молокосисні) і його синоніма «звірі» на позначення класу Mammalia. Показано, що традиційним є слово «звірі», проте в часі частка видань з терміном «ссавці» наростає, загалом таких удвічі більше. Тотожність понять умовна, автор дотримується вжитку «ссавці» для класу Mammalia, а «звірі» — для його підкласу Theria (плацентарні). Аналіз давніх джерел показав, що термін «ссавці» з’явився в науковому обігу лише 1910 року, у підручнику «Зоологія» І. Верхратського, і саме у форматі іменника в множині та з йотованим «і» («Ссавцї»). Останнє автор пояснює підкресленням наголошеності складу, на відміну від термінів-попередників–дієприкметників. Такий формат згодом був змінений на безйотоване «і», з появою написання номена в однині («ссавець»). У передісторії появи терміна «ссавці» — низка слів на основі дієслова «ссати», зокрема «ссущі», «ссачі», «ссавчі». Останній варіант в українськомовних джерелах не виявлено, проте в польській мові він сформувався завдяки працям М. Новицького, галичанина й подолянина, який після захисту дисертації (у Львові 1863 р.) став професором Ягеллонського університету і видав серію підручників, де змінив означення «ssące» («zwierzęta ssące») та іменник «ssąwce» (сучасна форма — «ssaki»). Аналогічний термін був у чеській мові (ssawci, осучаснено як «savci»), з якої перекладали підручники активісти русинських рухів. Завдяки просвітницькій діяльності УНТ (Українського наукового товариства) це увійшло до підручників і довідників (І. Раковського, М. Шарлеманя та І. Верхратського 1919–1922 рр.). Одним із перших його популяризаторів став В. Гнатюк, упорядник етнографічного збірника «Звіриний епос» (1916 р.), який навів твори за систематикою і вжив для назви розділу номен «Ссавцї». Подальше поширення можна пояснити і тим, що в усіх суміжних мовах закріпилася однокоренева форма: чеське «savci», польське «ssaki», словацьке «cicavce» та ін. До певної міри це було й відповіддю на латинську композитну назву Mammalia (mamma – молочна залоза, -alia – той, що, у якого), і суфікс « ець» в українській – цілком відповідний формат.
Zagorodniuk I.
«Ssavtsi» (Mammalia): the story of a 100-year-old term // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 151-160
The use of the Ukrainian word «ssavtsi» (= «suctorial») and its synonym «zviri» (= «beasts») to designate the class Mammalia is considered. It is shown that the word «zviri» is traditional, but over time the share of publications with the term «ssavtsi» increases, an in general there are twice as many of them. The similar meaning of these terms is conditional, and the author adheres to the usage of «ssavtsi» for the class Mammalia and «zviri» for the subclass Theria (= «placental»). The analysis of previous literature sources showed that the term «ssavtsi» appeared in scientific circulation only in 1910, in the textbook «Zoology» by I. Verkhratsky, and precisely as a plural noun with an iotized «i» («ssavtsї»). The author explains the latter as underlining the emphasis of the syllable, in contrast to predecessor terms, which were participles. This format was later changed to an iotless «i» with the appearance of writing the nomen in singular («ssavets»). There is a number of words based on the verb «ssaty» (= «to suck»), in particular «ssushchi», «ssachi», and «ssawchi in the prehistory of the appearance of the term «ssavtsi». The latter variant is not found in Ukrainian-language sources, but it was coined in the Polish language by M. Novytsky, a native of Galicia and Podolia, who after defending his thesis (in Lviv in 1863) became a professor at the Jagiellonian University, where he published a series of textbooks changing the meaning of «ssące» («zwierzęta ssące») and the noun «ssąwce» (the modern form is «ssaki»). An analogous term was present in the Czech language («ssawci» modernised as «savci»), from which textbooks were translated by activists of the Ruthenian movements. Thanks to the educational activities of the Ukrainian Scientific Society (USS), it was included in textbooks and reference books (written by I. Rakovsky, M. Charlemagne, and I. Verkhratsky in 1919–1922). One of its first popularisers was V. Hnatiuk, the compiler of the ethnographic collection «Animal Epic» (1916), who listed the articles according to systematics and used the nomen «Ssavtsi» (Mammals) for the title of the section. The further distribution of this term can also be explained by the fact that the monosyllabic form has become fixed in all the neighbouring languages: Czech «savci», Polish «ssaki», Slovak «cicavce» and others. To some extent, it was also the answer to the Latin composite name Mammalia (mamma = «mammary gland», -alia = «the one possesses»), and the suffix «-ets» in Ukrainian is a completely corresponding formant.
Виникнення та розвиток української біологічної номенклатури має давню традицію, яка нараховує понад півтора століття. Українську народну номенклатуру довгоносиків зустрічаємо в наукових публікаціях, починаючи з середини ХІХ ст. Здебільшого це назви, зібрані з усного народного мовлення. Етап наукового конструювання українського народного називництва розпочався на початку ХХ ст. Подальший розвиток і використання української народної номенклатури було штучно перервано з політичних причин у середині ХХ ст. В статті детально розглянуто цей історичний вимір української народної номенклатури скрипунових від її виникнення, розвитку, штучного переривання до сучасної потреби її відновлення, а також запропоновано методику утворення сучасних назв. Це представлено в першій частині дослідження. У першій та другій частинах також надано детальну українську народну номенклатуру скрипунових для трьох підродин: Spondylidinae, Prionunae та Cerambycinae. Інші три підродини – Lepturinae, Necydalinae і Lamiinae досі не кодифіковані, а їх українська народна номенклатура не розроблена. Нинішню (третю) частину нашого дослідження присвячено уніфікації та кодифікації в українській народній розмовній номенклатурі назв двох підродин: Lepturinae та Necydalinae. Українські народні назви таксонів із цих підродин дуже нечисленні й розпорошені в низці статей, опублікованих за останні 160 років, починаючи з 1864 р. Така незвичайна ситуація сталася, незважаючи на те, що ці жуки є одними з найпоширеніших і впізнаваних у фауні України, що налічує 79 видів із 37 родів, 9 триб і 2 підродин. Сьогодні критично не вистачає їх народних назв для використання в науково-технічній, популярній, навчальній та художній літературі. Основні принципи, які використано для уніфікації та кодифікації скрипунових української народної номенклатури: 1) до вживання придатна лише біномінальна назва конкретного таксону, яка складається з назви роду (іменника) та видового епітета (прикметника); 2) непридатні до вживання назви таксонів у формі три- і чотириноменів, транслітерації з латини, переклади з російської та інших мов, апозиції, назви через дефіс; 3) пріоритет надається найдавнішим або найуживанішим українським назвам; 4) пропозиції щодо нових назв вносилися лише за необхідності. Виявлено, що для вказаних підродин лише 24 таксони (19%) із 127 мають українські народні назви. До них належать 17 видів, 6 родів, 1 триба. При цьому лише 3 біномена та 8 специфічних епітетів визнано придатними до використання, оскільки вони відповідають визначеним правилам номенклатури. Решта непридатні через невідповідність критеріям номенклатури. Загалом українською мовою уніфіковано та кодифіковано 137 назв довгоносиків, у т. ч. 6 підвидів, 79 видів, 1 підрід, 39 родів, 9 триб, 1 надтрибу та 2 підродини. Вперше запропоновано українські назви для 123 таксонів різних рангів.
Zamoroka A.M., Mykhailiuk-Zamoroka O.V.
Proposals for unification and use of the Ukrainian national nomenclature for native and exotic species of the longhorn beetles (Coleoptera: Cerambycidae) in Ukraine. Part III: subfamilies Lepturinae and Necydalinae // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 161-170
The emerging and development of Ukrainian biological nomenclature has a long tradition that dates back more than a century and a half. The Ukrainian vernacular nomenclature of the longhorn beetles is found in scientific publications, starting from the middle of the 19th century. For the most part, these are names collected from oral folk speech. The stage of scientific construction of the Ukrainian vernacular nomenclature began at the beginning of the 20th century. Further development and use of the Ukrainian vernacular nomenclature was artificially interrupted for political reasons in the middle of the 20th century. We examined in detail this historical dimension of the Ukrainian vernacular nomenclature of the longhorn beetles from its origin, development, artificial interruption to the modern need for its restoration, and also proposed a methodology for the formation of the modern names. This is presented in the first part of our study. In the first and second parts, we also provided a detailed Ukrainian vernacular nomenclature of the longhorn beetles for three subfamilies: Spondylidinae, Prionunae, and Cerambycinae. The other three subfamilies - Lepturinae, Necydalinae and Lamiinae are still not codified, and their Ukrainian vernacular nomenclature has not been developed. The current (third) part of our study is devoted to the unification and codification of the Ukrainian national vernacular nomenclature of the names of two subfamilies: Lepturinae and Necydalinae. Ukrainian vernacular names of taxa from these subfamilies are very few and scattered in a number of papers published over the last 160 years, starting from 1864. Such an unusual situation occurred despite the fact that these beetles are among the most common and recognizable in the fauna of Ukraine, numbering 79 species from 37 genera, 9 tribes and 2 subfamilies. Today, there is a critical lack of their vernacular names for use in scientific, technical, popular, educational and fiction literature. The main principles we used for the unification and codification of the longhorn beetles Ukrainian vernacular nomenclature: 1) only the binomial name of a specific taxon consisting of the name of the genus (noun) and the specific epithet (adjective) is suitable for use; 2) the names of taxa in the form of three- and four-nomen, transliterations from Latin, transfers from Russian and other languages, appositions, names with a hyphen are unsuitable for use; 3) priority is given to the oldest or most used Ukrainian names; 4) proposals for new names were made only if necessary. It was revealed that for the indicated subfamilies, only 24 taxa (19%) out of 127 have Ukrainian vernacular names. These include 17 species, 6 genera, 1 tribe. At the same time, only 3 binomens and 8 specific epithets have been considered suitable for use, since they correspond to the defined rules of nomenclature. The rest are unsuitable due to non-compliance with the criteria of the nomenclature. On the whole, we unified and codified 137 names of the longhorn beetles in the Ukrainian language, including 6 subspecies, 79 species, 1 subgenus, 39 genera, 9 tribes, 1 supertribe and 2 subfamilies. For the first time, we proposed Ukrainian names for 123 taxa of different ranks.
Сколія-гігант Megascolia maculata (Drury, 1773) (Hymenoptera, Scoliidae) широко поширений вид на півдні Західної Палеарктики і є найбільшою перетинчастокрилою комахою у Європі. Ареал виду охоплює Південну та частково Центральну Європу, Північну Африку, Туреччину, Кавказ, Закавказзя, Західну і Середню Азію (західний Казахстан, Туркменістан, Сирію, Ізраїль, Кувейт, Іран, Афганістан). У межах ареалу виділяють три підвиди: Megascolia (Regiscolia) maculata bischoffi (Micha, 1927) – трапляється на острові Кіпр, Megascolia (Regiscolia) maculata flavifrons (Fabricius, 1775) – заселяє західне Середземномор’я включаючи Італію, Megascolia (Regiscolia) maculata maculata (Drury, 1773) – трапляється у східній частині Середземномор’я, Центральна і Східна Європа і Азія. Проте, ДНК-штрихкодування не показало різниці між цими трьома підвидами (Schmid-Egger, Schmidt, 2021). В Україні представлений номінативним підвидом Megascolia (Regiscolia) maculata maculata (Drury, 1773), більшість знахідок зосередженна у центральних і південно-східних областях. Вид занесений до Червоної книги України із природоохоронним статусом: неоцінений (Червона…, 2009; Перелік…, 2021). Метою роботи було проаналізувати його поширення на території України і сусідніх країн, зокрема визначити північну межу ареалу виду. Матеріалом слугували колекційні збори (Державний природознавчий музей НАН України, ентомологічна колекція кафедри ботаніки та зоології Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка), власні спостереження, літературні дані, інформація з вебресурсів з біорізноманіття: GBIF - 3800 знахідок (GBIF, 2023; Megascolia…, 2023), iNaturalist – 3208 спостережень (iNaturalist, 2023), Центр даних «Біорізноманіття України» – 265 знахідок (Центр…, 2023), Національна мережа інформації з біорізноманіття – 127 знахідок (UkrBIN, 2017). Наведено дані про нову знахідку Megascolia maculata (Drury, 1773) у Тернопільській області (24.06.2022 р., с. Ласківці, Тернопільський р-н, 49.170338N, 25.568823E). Проаналізовано поширення виду в Україні і сусідніх країнах, подано карту поширення виду в регіоні та вказано на розширення ареалу виду у північно-західному напрямку. Ймовірно, у найближчі роки можемо очікувати її знахідки у Львівській і Волинській областях, а також у Польщі.
Holinei H.M., Rizun V.B., Shevchyk L.O., Kravets N.Ya., Prokopiak M.Z., Kryzhanovska M.A., Shcherbachenko T.M.
The new record of the Mammoth Wasp Megascolia maculata (Drury, 1773) in the Ternopil oblast as evidence of the species range expansion // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 171-180
Mammoth Wasp Megascolia maculata (Drury, 1773) (Hymenoptera, Scoliidae) widely distributed in the south of the Western Palearctic and is the largest Hymenoptera insect in Europe. The species range covers southern and partially Central Europe, North Africa, Turkey, the Caucasus, Transcaucasia, Western and Central Asia (Western Kazakhstan, Turkmenistan, Syria, Israel, Kuwait, Iran, Afghanistan). Three subspecies are distinguished within the species range: Megascolia (Regiscolia) maculata bischoffi (Micha, 1927) – island of Cyprus, Megascolia (Regiscolia) maculata flavifrons (Fabricius, 1775) – western Mediterranean including Italy, Megascolia (Regiscolia) maculata maculata (Drury, 1773) – Eastern Mediterranean, Central and Eastern Europe and Asia. However, DNA barcoding showed no difference between these three subspecies (Schmid-Egger, Schmidt, 2021). In Ukraine it is represented by a nominative subspecies Megascolia (Regiscolia) maculata maculata (Drury, 1773), most of the findings are concentrated in the central and southeastern provinces (oblasts). The species is listed in the Red Data Book of Ukraine with protection status: not evaluated (NE). The purpose of the study was to analyze its spread in Ukraine and neighboring countries, in particular, define the northern boundary of the species range. The material for the work was collections (State Museum of Natural History, National Academy of Sciences of Ukraine, entomological collection of the Department of Botany and Zoology of Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University), own observations, literature data, information from web resources on biodiversity: GBIF - 3800 findings GBIF, 2023; Megascolia…, 2023), iNaturalist – 3208 observations (iNaturalist, 2023), Data Centre «Biodiversity of Ukraine» – 265 records, Ukrainian Biodiversity Information Network – 127 findings. Data on a new discovered of Mammoth Wasp Megascolia maculata (Drury, 1773) in the Ternopil oblast (24.06.2022, Laskivtsi village, Ternopilskyi district, 49.170338N, 25.568823E) are presented. The distribution of the species in Ukraine and neighboring countries is analyzed, a map of the distribution of the species in the region is presented and indicated the expansion of the species range in the northwest direction. Probably, for the next few years we can expect it’s discovered in the Lviv and Volyn oblasts, as well as in Poland.
У Волинському Поліссі знайдено 57 видів мурашок, з яких на обраних модельних лісових ділянках виявлено 34. Проаналізовано зміни в екологічній та таксономічній структурі мірмекофауни на 2-, 7- та 17-річній вирубках. Відразу після вирубування дерев і руйнування території зникають практично усі мурашки. На другий рік починається заселення цієї території мезо-ксерофільними та геміксерофільними видами. В подальшому з’являється низка мезо-ксерофільних видів, що мешкають на сухих луках. На 17-річній вирубці структура населення починає наближатись до такої в незайманих лісах. На вирубках зникають руді лісові мурашки, що негативно впливає на фітосанітарний стан прилеглих заліснених теренів. В результаті формуються багатовидові асоціації мурашок, які стають менш стабільними, і для повного відновлення зональних лісових мірмекомплексів потрібно щонайменше 50 років.
Radchenko O. G.
Taxonomic and ecological structure of myrmecocomplexes in the forests of Volyn’ Polissia (Ukraine) and its transformation in the process of forest restoration in clerings // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 181-188
57 ant species were found in Volyn’ Polissia, of which 34 were found in the selected model forest plots. Changes in the ecological and taxonomic structure of the myrmecofauna in 2-, 7- and 17 years old wood cleanings were analyzed. Immediately after cutting down the trees and destroying the territory ants disappeared. Next year, meso-xerophilic and hemixerophilic species begin to populate this territory. Later, a number of meso- xerophilic species, which inhabit mainly dry meadows, appear there. The structure of myrmecofauna on the 17-years old cleaning begins to approach that of virgin forests. Red wood ants completely disappeared from the cleanings, what negatively affects the phytosanitary condition of the adjacent wooded areas. As a result, new ant associations are formed, but they become less stable, and it takes at least 50 years for the complete restoration of zonal forest myrmecomplexes.
Мамчур З. І., Драч Ю. А. Бріофлора Романівського ландшафтного заказника та прилеглих територій (Львівська область) // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2023. - 39 - С. 189-200.
Проведені дослідження мохоподібних Романівського ландшафтного заказника та прилеглих територій, які належать до Північно-Подільсько-Дністерської ключової території регіональної екомережі Львівської області. На території дослідження виявлено 73 види мохоподібних з відділів Marchantiophyta (7 видів із класу Jungermanniopsida, 4 види – Marchantiopsida) і Bryophyta (2 види з класу Polytrichopsida, 60 видів – Bryopsida). Серед родин переважають Pottiaceae (9 видів, 6,6%), Brachytheciaceae (7 видів, 5,1%), Mniaceae (6 видів, 4,4%), Plagiotheciaceae (6 видів, 4,4%), Bryaceae (5 видів, 3,7%), Orthotrichaceae (4 види, 2,9%), решту родин є оліго- та моновидовими. Серед родів – Ptychostomum (4 види, 2,9%),Plagiothecium (4 види, 2,9%), Plagiomnium, Didymodon, Tortula та Orthotrichum – по 3 види (2,2%). За субстратною приналежністю найбільша кількість серед епігейних мохоподібних. Епіфіти переважають на корі листяних дерев, або ж у прикореневій зоні бука. Натомість епіксили добре розвиваються на різних стадіях гниття різноманітних видів мертвої деревини. Найбагатшими за видовим різноманіттям мохоподібних є скельні ділянки серед лісу, які знаходяться за межами заказника. Мохоподібні заселяють також антропогенно порушені біотопи, зокрема, кар’єри з видобутку піску, та агроугіддя. На основі географічного аналізу бріофлору цієї території можна охарактеризувати як неморально-бореальну за участі аридного й космополітного елементів. Особливості географічного поширення мохоподібних у наявності великих ареалів, відповідно частка ендеміків серед них незначна. Регіонально рідкісними для мішанолісової зони є Alleniella besseri, Aloina rigida, Marchantia quadrata, Taxiphyllum wissgrillii. Для неморальної – Pellia endiviifolia, Porella platyphylla, Lophocolea bidentatа, Encalypta streptocarpa. Дані про видовий склад мохоподібних та їхню субстратну приналежність дають можливість ширше оцінити видове різноманіття. Наведений созологічний аналіз бріофлори вказує на необхідність подальшого детальнішого дослідження бріофлори. На основі проведених бріофлористичних досліджень Романівського ландшафтного заказника та прилеглих територій укладено анотований список мохоподібних.
Mamchur Z.I., Drach Y.A.
Bryoflora of the Romaniv landscape region and adjacent territories (Lviv region) // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 189-200
Research was conducted on bryophytes of the Romaniv landscape reserve and adjacent territories, which belong to the North-Podilskyi-Dniester key territory of the regional eco-network of the Lviv region. 73 species of bryophytes from the divisions Marchantiophyta (7 species from the class Jungermanniopsida, 4 species – Marchantiopsida) and Bryophyta (2 species from the class Polytrichopsida, 60 species – Bryopsida) were found in the study area. Among the families, Pottiaceae (9 species, 6.6%), Brachytheciaceae (7 species, 5.1%), Mniaceae (6 species, 4.4%), Plagiotheciaceae (6 species, 4.4%), Bryaceae (5 species, 3.7%), Orthotrichaceae (4 species, 2.9%), the rest of the families are oligo- and monospecies. Among the genera are Ptychostomum (4 species, 2.9%), Plagiothecium (4 species, 2.9%), genera Plagiomnium, Didymodon, Tortula and Orthotrichum – 3 species each (2.2%). According to the substrate affiliation, there is the largest number of epigean bryophytes. Epiphytes predominate on the bark of deciduous trees, or in the root zone of beech trees. However, epixillae develop well at various stages of decay in various types of dead wood. Rocky areas in the middle of the forest, which are located outside the reserve have the biggest species diversity of bryophytes Mosses inhabit anthropogenically disturbed biotopes, in particular, sand mining quarries and agricultural land. Based on the geographical analysis, the bryoflora of this territory can be characterized as nemoral-boreal with some arid and cosmopolitan elements. Features of the geographical distribution of bryophytes are large areas, accordingly, the share of endemics among them is insignificant. Regionally rare for the mixed forest zone are Alleniella besseri, Aloina rigida, Marchantia quadrata, Taxiphyllum wissgrillii. For nemoral – Pellia endiviifolia, Porella platyphylla, Lophocolea bidentata, Encalypta streptocarpa. Data on the species composition of bryophytes and their substrate affiliation make it possible to more widely assess the types of biodiversity. The given sozological analysis of the bryoflora points to the need for further detailed research of the bryoflora. An annotated list of bryophytes was drawn up on the basis of bryofloristic studies of the Romaniv landscape reserve and adjacent territories.
Середюк Г. В., Смірнов Н. А. Знахідка Megistopus flavicornis (Rossi, 1790) (Neuroptera, Myrmeleontidae) у Вінницькій області // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2023. - 39 - С. 201-204.
Megistopus flavicornis (Rossi, 1790) – вид, що належить до монотипового роду родини Myrmeleontidae. Цей мурашиний лев має відносно невеликі розміри. Його можна легко ідентифікувати за характерною темно-коричневою плямою на дистальній частині переднього крила, а також завдяки довгим і витонченим ногам.
Serediuk H., Smirnov N.
Discovery of Megistopus flavicornis (Rossi, 1790) (Neuroptera, Myrmeleontidae) in the Vinnytsia region // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 201-204
Megistopus flavicornis (Rossi, 1790) is a species belonging to the monotypic genus of the Myrmeleontidae family. This ant lion is relatively small in size. It can be easily identified by the characteristic dark brown spot on the distal part of the forewing, as well as by the long and slender legs.
Goodyera repens (Orchidaceae) – голарктичний вид, еволюційно та екологічно пов’язаний із лісовими формаціями темнохвойної тайги. В Україні він трапляється у північній рівнинній частині лісостепової зони, переважно на Поліській низовині, в Карпатах і горах Криму.
Danylyuk K.
New locality Goodyera repens (L.) R. BR. (Orchidaceae) on the southern border of the range (Male Polissya) // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 205-206
Goodyera repens (Orchidaceae) is a Holarctic species, evolutionarily and ecologically related to the forest formations of the dark coniferous taiga. In Ukraine, it occurs in the northern flat part of the forest-steppe zone, mainly in the Poliska lowland, in the Carpathians and the Crimean mountains.
Травертинові джерела (petrifying springs) – унікальні природні утворення, що формуються складною комплексною взаємодією абіо- та біотичних чинників, які обумовлюють випадання карбонатів кальцію та магнію перенасичених відповідними гідрокарбонатами розчинів. Так утворюються травертини (інша назва – вапнякові або прісноводні туфи) – специфічні карбонатні породи осадового типу, поширені в континентальних водоймах – джерелах, потоках, озерах тощо.
Orlov O., Ragulina M., Bornyak U., Dmytruk R.
Hydrological reserve "Travertine springs" // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2023. - 39. - P. 207-210
Travertine springs (petrifying springs) are unique natural formations formed by a complex interaction of abiotic and biotic factors, which cause the precipitation of calcium carbonates and magnesium from solutions saturated with corresponding hydrocarbonates. This is how travertines are formed (another name is limestone or freshwater tuffs) - specific carbonate rocks of the sedimentary type, common in continental bodies of water - springs, streams, lakes, etc.