Климишин О. С., Савицька А. Г. Стан і перспективи використання наукового потенціалу бріологічної колекції гербарію LWS // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2024. - 40 - С. 3-12.
У статті обґрунтовано значення наукового потенціалу бріологічної колекції гербарію LWS Державного природознавчого музею НАН України, як джерельної бази практичних наукових досліджень. Наведено основні критерії інтегральної експертної оцінки природничомузейної колекції, що включають ознаки як самої колекції, так і результати атрибуції її складових. Проаналізовано вагомі здобутки основних колекторів-науковців, які в різний час опрацьовували унікальні музейні збори бріофітів. Дана оцінка колекції для збереження природної спадщини, перспективи її подальшого використання для проведення наукових досліджень, а також можливості її тривалого зберігання та поповнення з метою підвищення таксономічної та географічної репрезентативності мохоподібних. Представлено досвід застосування оцифрування колекційних гербарних бріологічних матеріалів, що стало важливим чинником для надійної фіксації цієї інформації та оптимізації процесу подальшого наукового опрацювання колекцій.
Klymyshyn O.S., Savytska A.G.
State and prospects of using the scientific potential of the bryological collection of the LWS herbarium // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2024. - 40. - P.3-12
The article substantiates the significance of the scientific potential of the bryological collection of the LWS herbarium of the State Natural History Museum of the National Academy of Sciences of Ukraine as a source оf practical scientific research. The main criteria for an integral expert assessment of the natural history museum collection are presented, including the characteristics of the collection itself, as well as the results of the attribution of its components. The significant achievements of the main collectors-scientists, who have worked on unique museum collections of bryophytes at different times, were analyzed. The assessment of the collection for the preservation of natural heritage, the prospects of its further use for conducting scientific research, as well as the possibility of its long-term storage and replenishment in order to increase the taxonomic and geographical representativeness of bryophytes is given. The experience of digitization of collection herbarium bryological materials is presented, which has become an important factor for reliable recording of this information and optimization of the process of further scientific processing of collections.
У лютому 2022 р. до музею була передана колекція наземних молюсків М.В. Генсицького, зібрана в 2017-20 рр. у Північно-Західному Приазов'ї, переважно в південній частині Запорізької обл., а також на деяких прилеглих територіях Херсонської та Донецької обл. України. Завдяки цьому малакологічний фонд музею поповнився на 637 одиниць зберігання (вибірок) і понад 12 тис. екз. (черепашки молюсків). Передані матеріали репрезентують 22 таксони з 11 родин. Потребують додаткового визначення черепашки молюсків родів Cochlicopa і Helicopsis. За кількістю одиниць зберігання переважають Chondrula tridens, представлений підвидом Ch. tridens martynovi, Vallonia pulchella і V. costata, а за кількістю зібраних черепашок – Ch. tridens martynovi, Xeropicta derbentina і Helix albescens. Порівняно з даними, наведеними в дисертації М.В. Генсицького, серед зібраних ним матеріалів були виявлені також поодинокі вибірки Pupilla triplicata, Brephulopsis bidens і Xeropicta krynickii. Вибірка B. bidens з Генічеського р-ну Херсонської обл. є четвертою відомою знахідкою цього виду в Україні поза межами Криму. P. triplicata досі не наводився для Запорізької обл. Phenacolimax annularis виявився більш розповсюдженим на півдні Запорізької обл., ніж це було зазначено самим М.В. Генсицьким. Натомість серед переданих до музею матеріалів не виявилося жодної черепашки Monacha cartusiana. Колекція суттєво доповнила наявні фондові матеріали, які стосуються наземної малакофауни степової зони України загалом та Запорізької обл. зокрема. Це буде сприяти підвищенню наукового потенціалу малакологічного фонду стосовно як географії фондових зборів, так і повнішого відображення різних форм внутрішньовидової конхологічної мінливості. З 2022 р. територія досліджень М.В. Генсицького знаходиться під російською окупацією. Вплив бойових дій може позначитися на біологічному різноманітті, поширенні окремих видів тощо, що додатково підвищує порівняльну цінність таких масштабних довоєнних зборів.
Gural-Sverlova N.V., Gural R.I.
Mollusc collection of M.V. Gensytskyi in the State Natural History Museum of the NAS of Ukraine // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2024. - 40. - P. 13-20
The samples of land molluscs collected by M.V. Gensytskyi in 2017-2020 in the North-Western Azov region, mainly in the southern part of the Zaporizhzhia region, as well as in some adjacent areas of the Kherson and Donetsk regions of Ukraine, were transferred in February 2022 to the museum. The malacological collection of the museum was replenished by 637 storage units (samples) and more than 12 thousand specimens (shells of molluscs). The donated materials represent 22 taxa from 11 families. Shells of molluscs of the genera Cochlicopa and Helicopsis require additional identification. Chondrula tridens, represented by the subspecies Ch. tridens martynovi, Vallonia pulchella and V. costata have the largest number of samples. Ch. tridens martynovi, Xeropicta derbentina and Helix albescens predominate in the number of collected shells. Compared to the dissertation of M.V. Gensytskyi, single samples of Pupilla triplicata, Brephulopsis bidens and Xeropicta krynickii were also found in his collection. The sample of B. bidens from the Henichesk district of the Kherson region is the fourth known record of this species in Ukraine outside Crimea. P. triplicata has not been previously mentioned for the Zaporizhzhia region. It turned out that Phenacolimax annularis is more widespread in the south of the Zaporizhzhia region than it was described by M.V. Gensytskyi. In contrary, not a single shell of Monacha cartusiana was found among the materials transferred to the museum. The donated collection significantly supplemented the available stock materials, which represent the land mollusc fauna of the steppe zone of Ukraine in general and Zaporizhzhia region in particular. This will contribute to increasing the scientific potential of the malacological collection of the museum in relation to both the geography of samples and a better representation of various forms of intraspecific conchological variability. From 2022, the territory of research of M.V. Gensytskyi is under Russian occupation. The impact of hostilities may affect biological diversity, the distribution of some species, etc., which further increases the comparative value of such large-scale pre-war collections.
Вільгельм Фрідберг був видатним натуралістом, чиї наукові інтереси охоплювали геологію та палеонтологію міоцену Польщі та заходу України. Він залишив по собі значну наукову спадщину із багатьох наукових публікацій та великих колекцій. Найвидатнішою працею В. Фрідберга стала велика двотомна монографія, перша частина якої була присвячена міоценовим черевоногим молюскам, а друга – двостулковим. В ній автор описав понад 700 таксонів молюсків, 85 з яких були новими для науки. У результаті вивчення крейдових форамініфер В. Фрідберг описав 194 таксони, з яких 8 були новими для науки. Крім того, роботу з описами форамініфер було перекладено англійською мовою для поширення результатів дослідження серед ширшого кола міжнародної наукової спільноти. Окрім палеонтологічних робіт, В. Фрідберг є автором геологічних статей, підручника з геології, а також низки науково-популярних публікацій. Наукова діяльність Вільгельма Фрідберга була тісно пов’язана з Природничим музеєм ім. Дідушицьких у Львові (нині – Державний природознавчий музей НАН України). Ця співпраця підтверджується численними записами в тогочасних музейних звітах та листами, які зберігаються в бібліотечному архіві. Згідно з цими записами, дослідник користувався бібліотекою музею, яка в ті часи вважалася однією з найбільших колекцій природничої літератури в Європі, та регулярно передавав до неї копії своїх статей. В. Фрідберг також активно вивчав музейні колекції викопної фауни та збагатив їх власними зразками, що задокументовано як в хроніці музею, так і підписами на етикетках до зразків. Нині у природознавчому музеї зберігаються дві монографічні колекції цього видатного дослідника: повна колекція крейдових форамініфер з околиць Жешува та частина колекції міоценових молюсків з Польщі та Західної України. Колекція форамініфер складається з 733 пробірок, в кожній з яких зберігаються мікрорештки. До колекції доданий зошит із списком зразків, ретельно написаний від руки самим автором. Колекція є добре впорядкованою проте може виникнути потреба в її комплексному перегляді через можливі зміни у вмісті пробірок, загальному стані матеріалу, а також для таксономічної ревізії. В колекції міоценових молюсків зберігається 27 зразків, описаних В. Фрідбергом як нові. Колекція є впорядкованою, а черепашки добре збереженими. Завдяки зусиллям працівників музею, обидві колекції збережені та добре впорядковані. Нині вони є не лише національним надбанням, а й важливою основою для наукового вивчення неогенових молюсків і вміщуючих їх відкладів, сприяючи майбутнім дослідженням і відкриттям.
Sofia Bakayeva, Andrzej Kaim
Wilhelm Friedberg and his scientific legacy at the Natural History Museum in Lviv // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2024. - 40. - P. 21-32
Wilhelm Friedberg was an eminent naturalist whose scientific interests scoped on Miocene geology and palaeontology of Poland and Western Ukraine. He left behind a significant scientific legacy: several scientific publications and a wealth of collections. The most outstanding work of W. Friedberg was a large two-volume monograph, the first part of which was devoted to Miocene gastropods and the second – to bivalves. In this comprehensive work, he described more than 700 taxa of molluscs, from which 85 are new. In a result of a study on Cretaceous foraminifera, W. Friedberg described 194 taxa, from which 8 were new to science. Furthermore, the work on foraminifers has been translated into English to provide broader accessibility and disseminate his research to the wider international scientific community. In addition to paleontological contributions, W. Friedberg authored geological articles, a textbook on geology, as well as a number of popular scientific publications.
Wilhelm Friedberg’s scientific endeavours were intricately linked to the Dzieduszycki Family Natural History Museum in Lviv (now the State Museum of Natural History of National Academy of Sciences of Ukraine). This collaboration is substantiated by numerous entries in the museum’s records and letters stored in the library archive. These documents reveal that the scientist delved in the literature from the museum’s extensive library, which, during that era, ranked as one of the largest natural literature collections in Europe, and regularly contributed copies of his articles to it. W. Friedberg extensively studied the museum’s collections and also enriched them with specimens from his own materials what is documented both in the museum’s chronicle and in the inscriptions on the specimens’ labels.
Today, the State Museum of Natural History in Lviv houses two distinct monographic collections of this outstanding researcher: a complete collection of Cretaceous foraminifera from the vicinity of Rzeszów and a portion of Miocene mollusc collection from Poland and Western Ukraine. The collection of foraminifera consists of 733 small glass vials, each of which contains microfossils. The collection is accompanied by a notebook with a list of specimens, meticulously handwritten by Friedberg himself. The collection is well-organized, but there might be a need for their comprehensive review due to potential shifts in the contents of the vials, the overall condition of the material, as well as for taxonomic revision. The collection of Miocene molluscs contains 27 specimens described by W. Friedberg as new. The entire collection is well organized and the preservation of the shells remained good.
У статті розглянуто історію формування колекції метеликів Івана Верхратського – від перших зборів і до передачі в фонди Державного природознавчого музею НАН України та оцифрування. Загалом, станом на тепер, колекція налічує 5278 одиниць метеликів, зібраних наприкінці XIX – початку XX ст. В роботі використано загальноприйняті методики оцифрування природничих колекцій. Оцифровані зразки внесено до бази даних веб ресурсу Державного природознавчого музею НАН України – Центру даних «Біорізноманіття України». В рамках проєкту оцифровано 2060 екземплярів, що належать до 247 видів із18 родин ряду Lepidoptera. В результаті – забезпечено доступність цифрових даних зібрання автора для різних цільових аудиторій. Реалізовано пріоритети конкурсної програми «Культурна спадщина» у двох напрямах, а саме: діджиталізація музейних об’єктів та оцифрування нематеріальної культурної спадщини. Колекція лускокрилих Івана Верхратського може слугувати для ведення тривалого моніторингу за станом різноманіття метеликів регіону, хронологічного аналізу змін їхнього видового складу та розповсюдження, а також вивчення індивідуальної мінливості імаго та накопичення даних про рідкісні охоронювані види. Крім того, оцифрована колекція метеликів має важливе естетичне та пізнавальне значення.
Hushtan K.V., Rizun V.B., Hushtan H.H., Serediuk H.V., Geryak Yu.M.
Virtual collection of butterflies of Ivan Verhratskyi // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2024. - 40. - P. 33-46
The article examines the history of the formation of Ivan Verkhratskyi's collection of butterflies - from the first collections to the transfer to the funds of the State Natural History Museum of the National Academy of Sciences of Ukraine and digitization. In total, as of now, the collection includes 5,278 units of butterflies collected at the end of the 19th - beginning of the 20th centuries. The work uses generally accepted methods of digitizing naturalistic collections. Digitized samples have been included in the database of the web resource of the State Museum of Natural History of the National Academy of Sciences of Ukraine - Data Center «Biodiversity of Ukraine». As part of the project, 2,060 specimens belonging to 247 species from 18 families of Lepidoptera were digitized. As a result, the availability of digital data of the author's collection for various target audiences is ensured. The priorities of the "Cultural Heritage" competition program were implemented in two directions, namely: digitization of museum objects and digitization of intangible cultural heritage. The Lepidoptera collection of Ivan Verkhratskyі can be used for long-term monitoring of the state of the diversity of butterflies in the region, chronological analysis of changes in their species composition and distribution, as well as the study of individual imago variability and the accumulation of data on rare protected species. In addition, the digitized collection of butterflies has an important aesthetic and cognitive value.
Химин О. І., Капрусь І. Я. Сезонна динаміка параметрів екологічної структури таксоцену колембол у лісових насадженнях дуба червоного Яворівського НПП // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2024. - 40 - С. 47-58.
Проведено аналіз динаміки екологічної структури та чисельності таксоцену колембол на території Яворівського НПП у різні сезони року. В результаті досліджень на ділянках поширення інвазійного дуба червоного виявлено 59 видів колембол, які належать до 42 родів і 13 родин. Встановлено що основні показники структури таксоцену помітно змінюються впродовж року. Найбільша кількість видів та родин зафіксована в літній період (39 з 42 видів виявлених за час дослідження), а найменша в осінній (28 видів). Взимку відзначено найбільший показник щільності населення (3,4 тис. екз./м²), тоді як найменший (1,2 тис. екз./м²), зафіксовано навесні. Синекологічна структура, визначена за допомогою непараметричних індексів різноманіття, демонструє найнижчі показники в осінній період року, що узгоджується також з індексом різноманіття Q. З усіх виявлених видів у дубняку, 22 належать до масових форм. Абсолютно постійним видом у трьох з чотирьох сезонів є еврибіонтний вид Folsomia manolachei. Аналіз екологічної структури показав, що у дослідженому біотопі переважають еврибіонтні види, у середньому їх частка становить 51,8% від загальної чисельності колембол, 25,5% – гігро-мезофільні види, решта (мезофільні, ксерорезистентні та ксеро-мезофільні) віднесено до випадкових видів. Загалом, за весь період дослідження виявлено представників 5 біотопних груп. У середньому за чотири сезони року, за показником відносного видового багатства, переважають евритопні (54,8%), лісо-лучні (29,9%) та лісові види (16,1%). Решта біотопних груп представлені лише кількома видами в окремі сезони. У всі сезони року виявлено високе різноманіття видів за спектрами життєвих форм. Найчисельнішими серед них є підстилково-ґрунтові види (52,9% навесні), верхньоґрунтові (43,9% влітку) та нижньопідстилкові (22,5% влітку). Різкі зміни основних параметрів різноманіття, структури домінування та складу масових видів, а також перебудова екологічної структури, можуть бути пов’язані зі зміною едифікатора деревостану на дослідженій території.
Khymyn O.I., Kaprus I.Ya.
Seasonal dynamics of the parameters of ecological structure of Collembola taxocene in the red oak forest in the Yavoriv NNP // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2024. - 40. - P. 47-58
The dynamics of Collembola populations in the territory of Yavoriv NNP in different seasons of the year was analysed. As a result of the study, 59 species of Collembola belonging to 42 genera and 13 families were identified in the areas of invasive Red Oak. The main indicators of the taxonomic structure fluctuate significantly throughout the year. The largest number of species and families occurs in summer (39 out of 42 species identified during the study), and the smallest in autumn (28 species). In winter, a high population density of - 3.4 thousand spec./m² was recorded, while the lowest density of 1.2 thousand spec./m² was recorded in spring. The synecological structure determined by non-parametric diversity indices demonstrates the lowest values in autumn, the same results of the Q index calculations. Of all the species identified in Red Oak, 22 belong to mass forms. The eurybiont species Folsomia manolachei is absolutely constant in 3 out of 4 seasons. The analysis of the ecological structure showed that eurybiont species predominate in the studied biotope, on average, their share is 51.8% of the total number of Collembola, 25.5% are hygro-mesophilic species, and the rest (mesophilic, xeroresistant and xero-mesophilic) are classified as random species. In total, representatives of 5 biotope groups were found over the entire period. On average over the 4 seasons, in terms of relative species richness, eutrophic species (54.8%) prevail, followed by forest-meadow (29.9%) and forest species groups (16.1%), while the rest are represented by only a few species in some seasons. In all seasons of the year, a high diversity of species was found in the spectrum of life forms, with the most numerous being litter and soil species (52.9% in spring), upper soil (43.9% in summer) and lower litter (22.5% in summer). Abrupt changes in the main parameters of diversity, dominance structure and composition of mass forms, as well as restructuring of the ecological structure, may be associated with a change in the stand classification in the studied area.
Проведено аналіз таксономічної та екологічної структури болотного таксоцену колембол лісопарку «Залізна вода» в м. Львові в різні сезони року. В дослідженій урбоекосистемі виявлено 36 видів колембол, які належать до 24 родів і 12 родин. Встановлено, що характерною особливістю дослідженого болотного таксоцену колембол є його велике видове різноманіття, суперспеціалізованість і супердомінантність, які зберігаються у різні сезони року. Виявлено, що точкове альфа–різноманіття у різні сезони року змінюється від 6 до 16 видів, а ценотичне альфа–різноманіття – 23-27 видів, що вказує на велику ємність ґрунтового середовища для колембол у цій болотній урбоекосистемі, порівняно з природними болотними екосистемами Розточчя. Досліджений таксоцен колембол характеризується також великими показниками щільності населення у різні сезони року, від 11,34 до 15,48 тис. ос./м2. В окремі сезони року було встановлено від 3 до 5 масових (домінантних) видів, на частку яких належить 66,4-83,6% чисельності населення колембол. Супердомінантом за весь період досліджень був інвазивний вид D. trispinata, частка якого в окремі сезони року складала 57,4-68,6% чисельності. Аналіз екологічної структури показав, що за видовим багатством і чисельністю у ньому переважають комплекси гігро-мезофільних (11 видів, 76,8% від загальної чисельності), гігрофільних (9, 11,3%) і мезофільних (9, 7,7%) колембол. Досліджений таксоцен включає сім біотопних груп видів. Серед них за відносною чисельністю переважають представники з групи лучноболотних (65,4% чисельності), евритопних (10%), лісових і лісо-лучних (сумарно 18%) видів колембол. Встановлено, що в дослідженій екосистемі формується суперспеціалізований болотний таксоцен колембол, де частка спеціалізованих видів до цього болотного едафотопу (лучно-болотних, болотних і навколоводних) складає більше, ніж 70% від сумарної чисельності.
Kaprus I.Ya., Mytsak O.Ya
Seasonal changes in the structure of the bog taxocene of Collembola of the «Zalizna voda» forest park (Lviv) // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2024. - 40. - P. 59-68
An analysis of the taxonomic and ecological structure of the bog taxocene of collembola of the «Zalizna voda» forest park in the city of Lviv in different seasons of the year was carried out. 36 species of collembola belonging to 24 genera and 12 families were found in the investigated urboecosystem. It has been established that a characteristic feature of the studied bog collembolan taxocene is its great species diversity, super-specialization and super-dominance, which are preserved in different seasons of the year. It was found that the point alpha-diversity in different seasons of the year varies from 6 to 16 species, and the coenotic alpha-diversity - 23-27 species, which indicates a large capacity of the soil environment for collembola in this bog urboecosystem, compared to the natural bog ecosystems of Roztochchia region. The investigated taxocene of collembola are also characterized by high population density in different seasons of the year, from 11.34 to 15.48 thousand inhabitants/m2. In certain seasons of the year, from 3 to 5 mass (dominant) species were established, which account for 66.4-83.6% of the collembolan population. Over the entire period of research, the invasive species D. trispinata was superdominant, the share of which in certain seasons of the year was 57.4-68.6% of the population. The analysis of the ecological structure showed that in terms of species richness and abundance, it is dominated by complexes of hygro-mesophilic (11 species, 76.8% of the total abundance), hygrophilic (9, 11.3%) and mesophilic (9, 7.7%) springtails. The studied taxocene includes seven biotope groups of species. Among them, representatives from the group of meadow-bog (65.4% of the population), erytopic (10%), forest and forest-meadow (18% in total) species of Collembola predominate in terms of relative abundance. It has been established that a super-specialized bog taxocene of Collembola is formed in the studied ecosystem, where the share of specialized species to this bog edaphotope (meadow-bog, bog and arroundwater) is more than 70% of the total abundance.
В результаті проведених досліджень сумарно виявлено 43 види колембол, які належать до 23 родів і 10 родин. Протягом триваліших і масштабніших досліджень в агроценозах можна виявити значно більше видів (за літературними даними не менше ніж 70). Досліджені ценотичні фауни (αb-різноманіття) включають від 5 до 21 видів колембол (в середньому 13,9). В одній ґрунтовій пробі (αa-різноманіття) трапляється від 1 до 8 видів колембол (в середньому 2,1). Найбільша ємність середовища для колембол на рівні αa-різноманіття характерна для пшеницевого агроценозу, а найменша – картопляного. Показник βa-різноманіття колембол (диференціююче різноманіття) досліджених агроценозів є в 3,5 рази більшим, ніж у природних біотопах зони широколистяних лісів, що пов’язано з більшою контрастністю едафічних умов середовища ріллі. Відмічені високі значення показника βa-різноманіття в агроценозах пов’язані з відносно невеликими значеннями так званого точкового αa-різноманіття. Помітне зменшення екологічної ємності середовища для колембол на рівні αa-різноманіття в досліджених агроценозах, порівняно з природними біоценозами, обумовлено контрастністю фізико-хімічних умов у конкретних едафотопах, слабким едифікаторним впливом вирощуваної культури, а також проведенням агротехнічних заходів. Аналіз показника βа-різноманіття показує, що найбільша нерівномірність внутрішньоценотичних умов для колембол виявлена в агроценозах пшениці (βа-різноманіття = 5,9), середня – картоплі (5,3), а найменша – ріпаку (4,7 відповідно). Показник середньої чисельності населення колембол у досліджених типах агроценозів змінюється у 30-кратному інтервалі значень. Він має найвище середнє значення у пшеницевому агроценозі та найменше значення у картопляному. Однак, у порівнянні з природними лісовими та лучними ценозами, максимальний показник чисельності ногохвісток у досліджених агроценозах є приблизно на порядок меншим. Отримані дані щодо частки родин у досліджених ценотичних фаунах загалом узгоджуються із літературними даними, які відомі для агроценозів заходу України.
Datsko T.M., Kachmar N.V.
Ecological and faunistic characteristics of taxoсenes of Collembola in the agrocenoses of Zhovkivsky (Lviv District) // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2024. - 40. - P. 69-80
As a result of the conducted research, a total of 43 species of collembola were found, which belong to 29 genera and 10 families. In the course of longer and larger-scale research in agrocenoses, it is possible to detect significantly more species (according to literature data, no less than 70). The studied coenotic fauna (αb-diversity) includes from 5 to 21 species of collembola (on average 13.9). One soil sample (αa-diversity) contains from 1 to 8 species of Collembola (on average 2.1). The highest capacity of the medium for collembola at the level of αa-diversity is characteristic of wheat agrocenosis, and the smallest – of potato. The βa-diversity index of collembola (differentiating diversity) of the studied agrocenoses is 3.5 times higher than in natural biotopes of the broad-leaved forest zone, which is associated with a greater contrast of edaphic conditions of the arable environment. The noted high values of the βa-diversity index in agrocenoses are associated with relatively small values of the so-called point αa-diversity. A noticeable decrease in the ecological capacity of the environment for collembola at the level of αa-diversity in the studied agrocenoses is due to the contrast of physical and chemical conditions in specific edaphotopes, the weak edifying effect of the cultivated crop, as well as the implementation of agrotechnical measures. The analysis of the βα-diversity index shows that the greatest unevenness of intracenotic conditions for collembola was found in agrocenoses of wheat (βα-diversity = 5.9), the average in potatoes (5.3), and the smallest in rapeseed (4.7, respectively). The indicator of the average population of collembola in the studied types of agrocenoses varies in a 30-fold interval of values. It has the highest average value in wheat agrocenosis and the lowest value in potato. However, in comparison with natural forest and meadow coenoses, the maximum indicator of the number of pintails in the studied agrocenoses is about an order of magnitude lower. The obtained data on the share of families in the studied coenotic fauna generally agree with the literature data that are known for the natural coenoses of western Ukraine.
Проведено аналіз структурних і динамічних перетворень в альпійському трав’яному угрупованні Juncetum festucosum airoidі на г. Пожижевська в Чорногірському масиві Українських Карпат, що відбуваються протягом останніх 40 років під впливом кліматогенних і демутаційних змін. Встановлено основні чинники і наслідки його трансформації на рівні структури угруповання, а також вікового складу, щільності і проєктивного покриття ценопопуляцій трав’яних, чагарничкових і чагарникових видів. Відзначено істотний перерозподіл ценозоутворюючих позицій видів. За цей час фітоценоз трансформувався у Juncetum myrtilloso-rhodococcosum. Вже у середньостроковій перспективі можна спрогнозувати кардинальні зміни дослідного угруповання внаслідок експансії на його площу, як і в інші альпійські угруповання на їх нижній межі, субальпійських чагарникових угруповань Juniperus communis subsp. аlpinа. Сучасну антропогенну загрозу дигресії дослідженого фітоценозу, як і багатьох інших угруповань альпійського поясу Українських Карпат, становить неконтрольована заготівля Cetraria islandica, яка інтенсивно триває навіть на заповідних територіях.
Kyyak V.H., Klymyshyn O.S.
Long-term monitoring of the transformation of the alpine community Juncetum festucosum airoidi in the Chornohora (Ukrainian Carpathians) // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2024. - 40. - P. 81-90
An analysis of the structural and dynamic transformations in the alpine grass community Juncetum festucosum airoid in the town of Pozhizhevska in the Chornohir massif of the Ukrainian Carpathians, which have occurred during the last 40 years under the influence of climatogenic and demutational changes, was carried out. The main factors and consequences of its transformation at the level of the group structure, as well as the age composition, density and projected coverage of the coenopopulations of grass, hemishrub and shrub species have been established. A significant redistribution of coenosis-forming positions of species was noted. During this time, the phytocoenosis was transformed into Juncetum myrtilloso-rhodococcosum. Already in the medium term. in the future, it is possible to predict drastic changes in the experimental community due to the expansion of its area, as well as in other alpine communities at their lower limit, subalpine shrub groups Juniperus communis subsp. alpina. The modern anthropogenic threat of digression of the investigated phytocoenosis, like many other groups of the alpine zone of the Ukrainian Carpathians, is the uncontrolled harvesting of Cetraria islandica, which continues intensively even in protected areas.
В національному природному парку «Подільські Товтри» на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Івахновецький» описано популяцію Pulsatilla patens. У статті проаналізовано дані літературних джерел щодо можливого систематичного положення P. patens та його ареалу. Опрацьовано літературні джерела та гербарні зразки, що зберігаються в місцевих гербаріях, описано ймовірні локалітети на території національного природного парку. Підтверджено єдине з відомих сучасних місцевиростань в НПП «Подільські Товтри». Наведена характеристика еколого-ценотичних умов, розглянуто біологічні особливості дослідженого виду. Здійснено геоботанічні описи. Виділено біотопи та угруповання із Зеленої книги України за участі P. patens. Охарактеризовано фізико-географічні особливості місцевиростання дослідженого виду. Оброблено та висвітлено результати статистичної обробки морфометричних показників P. patens. Встановлено, що популяція на Івахновецьких товтрах є переважно однорідною. Найбільший коефіцієнт варіації визначено для кількості квіток та висоти квітконосного пагона, що обумовлено біологічними особливостями виду. За результатами обліку вікової структури популяції P. patens у цьому локалітеті встановлено, що індекс відновлення є помірним. Визначено фактори впливу на популяцію P. patens на Івахновецьких товтрах. Запропоновано природоохоронні заходи відновлення та збереження рідкісного виду P. patens на східній межі свого поширення, зокрема на території НПП «Подільські Товтри». Запропоновано здійснити розмноження пророщеного насіння з подальшим поверненням в природні умови виростання в заказник «Івахновецький» та інші локалітети, виявлені в ході опрацювання літературних та гербарних матеріалів – здійснити реінтродукцію. Ефективним інструментом відновлення популяцій може стати контрольована спонтанна сукцесія на відпрацьованих та/або ще діючих вапнякових кар’єрах, із значними площами оголених від густої рослинності територій.
Gorbnyak-Yulina L.
State of the population of Pulsatilla patens (L.) Mill. on the territorу National Nature Park «Podilski Tovtry» // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2024. - 40. - P. 91-100
The population of Pulsatilla patens has been described in the NNP «Podilski Tovtry» national nature park on the territory of the «Ivakhnovetskiy» protected area. The article analyzes the data from the literature on the possible systematic position of P. patens and its range. Literary sources and herbarium specimens stored in local herbaria were processed, and probable localities in the territory of the national park were described. The only place of growth on the «Ivakhnovetskiy» of the NNP «Podilski Tovtry» has been confirmed. The ecological and coenotic relationships are characterized, and the biological features of the studied species are discussed. The geobotanical descriptions within the «Ivakhnovetskiy» protected area are carried out. The habitats and communities from the Green Book of Ukraine with P. patens were identified. The physical and geographical features of the habitat of the studied species are characterized. The results of statistical processing of morphometric parameters of P. patens, which were analyzed within the NNP «Podilski Tovtry», are processed and presented. It was found that the population on the «Ivakhnovetskiy» is predominantly homogeneous. The largest coefficient of variation was determined for the number of flowers and the height of the pedunculate shoot, which is due to the biological characteristics of the species. Based on the results of accounting for the age structure of the P. patens population in this locality, it was found that the recovery index is moderate. The factors of influence on the population of Pulsatilla patens on the «Ivakhnovetskiy» were determined. The conservation measures for the restoration and conservation of the rare species P. patens in the territory of NNP «Podilski Tovtry» and in Ukraine in particular at the eastern limit of its distribution are proposed. It is proposed to propagate the germinated seeds at the collection site with further return to the natural habitat of «Ivakhnovetskiy» and other localities identified during the study of literary and herbarium materials – to reintroduce it. Controlled spontaneous succession in abandoned and/or still active limestone quarries with large areas devoid of dense vegetation can be an effective tool for population recovery.
Визначено основні групи біоти, які беруть участь у процесах туфоутворення, їхню функціональну роль у формуванні травертинів на витоках вуглекислих жорстководних джерел Міжгірської улоговини та прилеглих територій. Встановлено, що у формуванні травертинів усіх обстежених локацій важливу роль відіграють представники мікро-, бріо- та фітобіоти, а відтак, досліджувані травертини за своїм походженням є біогенними. Провідну роль у первинних актах туфонагромадження (I стадія) відіграють представники мікробіоти, головно – ціанобактерії порядку Oscillatoriales. Такі бактеріогенні ініціальні форми, що можна означити як первинні тромбоїди, представлені дрібно-, зрідка середньозернистими охристо-жовтими агрегатами сферичної форми, діаметром 0,5-2 мм, що активно нагромаджуються на виходах джерел. Ці «згустки» (мезоклоти) з часом наростають та ущільнюються, формуючи слабкозцементовані тромболіти які є скупченням окремих агрегатів разом із часточками піску, мулу, гірських порід, рослинних решток тощо. Наступна, пост-піонерна стадія (II), маркується за появою спеціалізованої амфібійної бріобіоти. У формуванні туфових відкладів наступної стадії (III) провідну роль відіграє мохова рослинність союзу Pellion endiviifoliae, мінералізовані дернини якої утворюють легкі, крихкі пористі бріоліти охристо-бурого забарвлення. Бріоліти зазвичай містять сезонні шари, рясно інкрустовані листям дерев, що ростуть поблизу джерела. Зважаючи на специфіку та цінність біотичної (кальцифільна бріобіота) та абіотичної, насамперед – геологічної (озалізнені травертини), складової, жорстководні туфогенні джерела Міжгірської улоговини можна вважати цінними пам’ятками природи Закарпаття. Проте не зважаючи на природоохоронний статус більшості джерел (гідрологічні пам’ятки природи місцевого значення), вони нерідко потерпають від стихійного благоустрою, несанкціонованого відбору води, надмірного потоку рекреантів та потребують підсилення заходів охорони.
Ragulina M., Orlov O., Goblyk K., Borniak U., Kit L., Dmytruk R.
Biotic agents of tufa formation in сarbon dioxide enriched hard-water springs of Mizhhirya basin and adjacent territories // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2024. - 40. - P. 101-112
The main groups of biote and their functional role in the calcareous tufa formation at the hard-water springs enriched by carbon dioxide of the Mizhhirya basin and adjacent territories were investigated. It has been studied that in the formation of calcareous tufa of all surveyed locations, representatives of micro-, bryo and phytobiota play an important role, and therefore, the studied sedimentary rock are mainly biogenic in their origin. Microbiota agents, mainly cyanobacteria of the order Oscillatoriales, play a leading role in the initial acts of calcareous tufa accumulation (stage I). These bacteriogenic initial forms, which can be defined as initial thromboids, are represented by small- or medium-grained, ocher-yellow aggregates of a spherical shape, with a diameter of 0.5-2 mm, which actively accumulate at the springs exits. These congestions (mesoclots) are growing and compacting over time and forming weakly cemented thrombolites, which are a cluster of separate aggregates together with particles of sand, silt, rocks, plant remains, etc. The next post-pioneer stage (II) is marked by the appearance of specialized amphibious Bryophytes vegetation of the Pellion endiviifoliae alliance and pioneer caliciophilic vegetation of the Grimmaldion fragrantis alliance. In the formation of calcareous tufa deposits of the next stage (III), the leading role is played by the Bryophytes vegetation of the Pellion endiviifoliae alliance. Their mineralized turfs are modeling light, fragile and porous bryolithes of an ocher-brown color. Bryolithes usually contain seasonal layers richly encrusted with leaves of trees, which growing near the spring. Base on the specificity and ecological value of the biotic (calcicolous Bryobiota) and abiotic, primarily geological (calcareous iron tufa) component, the hard-water tufagenic springs of Mizhhirya Verkhovyna can be considered significant natural monuments of Transcarpathia region. However, regardless of the nature protection status of most hard-water iron springs (they are hydrological monuments of nature of local importance), they often suffer from human’s improvement, illegal water extraction, high recreational load etc. Thus, they need applicating of conservation measures and nature protection management planning.
Охарактеризовано закономірності та особливості сучасного стану ґрунтів заплавних комплексів Закарпатської низовини в умовах впливу природних та антропогенних чинників. Зроблено спробу прогностичного моделювання динаміки подальшого розвитку ґрунтів та ґрунтового покриву регіону. Встановлено, що ґрунтовий покрив заплав характеризується значною мозаїчністю в просторі та динамічністю в часі. В заплавних комплексах Закарпатської низовини домінують ґрунти алювіального, напівгідроморфного та гідроморфного рядів. Алювіальні ґрунти були домінуючими типами у доантропогенний період. Вони розвиваються в умовах періодичного поверхневого затоплення паводковими водами. Після спаду паводкових та повеневих вод, на поверхні залишаються алювіальні наноси – намул. Високий вміст крупного пилу у всіх варіантах річкового намулу забезпечує їм швидке включення в процес ґрунтоутворення і сприяє покращенню водно-фізичних та фізико-хімічних властивостей алювіальних ґрунтів. Алювіальні ґрунти першими суттєво потерпають від антропогенного втручання в хід заплавних процесів, втрачають меліоративну дію намулу. Після запровадження меліоративних заходів, значні площі ґрунтів втрачають алювіальні ознаки і в подальшому розвиваються, як напівгідроморфні, або гідроморфні. Ґрунти напівгідроморфного ряду зазнали настільки глибоких ґрунтотворних змін, що дає підстави описувати нові ортштейнові діагностичні горизонти та типи вже природно-антропогенних ґрунтів. Окрім того, на динамічну рівновагу ґрунтового середовища постійно впиває пряме антропогенне сільськогосподарське та рекреаційне втручання. Збільшується його щільність і твердість, порушується водно-повітряний режим, змінюються фізико-хімічні властивості. Глибоко осушені та додатково змінені технічними засобами ґрунти гідроморфного ряду, після відмови від ресурсозатратного екстенсивного виробництва, залишені для природного самовідновлення і подальший перебіг ґрунтовідновних процесів потребує ретельного вивчення та контролю науковців. За сукупної дії природних і антропогенно зумовлених процесів утворився мозаїчний природно-антропогенний ґрунтовий покрив алювіальної низовини, де, власне, алювіальні ґрунти потребують найбільшого захисту та охорони. Такі ґрунти є частиною унікальних заплавних комплексів, на вивчення, збереження і охорону яких має бути скерована першочергова увага як науковців, так і природозахисників.
Vovk O.B., Orlov O.L.
The modern state of the soil cover of the Transcarpathian lowland: diversity, properties and development dynamics of natural and anthropogenic soils // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2024. - 40. - P. 113-124
The regularities and peculiarities of the modern state of the soils of the floodplain complexes of the Transcarpathian lowland under the influence of natural and anthropogenic factors were investigated. Prognostic modeling of the dynamics of the further development of soils and soil cover in the region was carried out. It was established that a significant mosaic in space and dynamism characterize the soil cover of floodplains in time. Alluvial, semi-hydromorphic, and hydromorphic soils dominate the flood plains of Transcarpathian rivers. Alluvial soils were the dominant types in the pre-anthropogenic period. They develop in conditions of constant soil ground water level and periodic surface flooding by floodwaters. Alluvial sediment (silt) remains on the surface after the subsidence of flood waters and has a significant impact on the properties, morphology, lithology and fertility of soils. The high content of dusty ground particles in all variants of river silt ensures their rapid inclusion in the process of soil formation and contributes to the improvement of water-physical and physic-chemical properties of alluvial soils. First of all, alluvial soils significantly suffer from anthropogenic interference in the course of flood processes undergo critical changes in water-physical and physic-chemical properties. After the improve of melioration measures that regulate the flood regime in floodplains, significant areas of soil lose alluvial features and later develop as semi-hydromorphic or hygromorphic. Drainage melioration, depending on the further direction of soil-forming processes, can have completely different effects on soil properties. Therefore, it is necessary to approach melioration measures very carefully, foreseeing in advance all the consequences, which may occur on drained territories. The possible profit from the involvement to agricultural production of drained areas can be incomparably smaller, compared to the losses for maintaining the normal functioning of not only these areas, but also the territories adjacent to them. The secondary anthropogenic load is often imposed on the primary hydrotechnical and reclamation soil transformation due to the active agricultural use of drained floodplains. Depending on the duration and method of agricultural production, soils that were formed as alluvial acquire new properties, different from natural ones. Their soil density and soil hardness increase, the water-air regime is disrupted, and their physical and chemical properties change. Deeply drained and additionally changed by technical means, the soils of the hydromorphic range, after the abandonment of resource-consuming extensive production, are left for natural self-recovery, and the further course of soil restoration processes requires careful study and control by scientists. A mosaic natural-anthropogenic soil cover of the alluvial lowland was formed under the combined effect of natural and anthropogenic processes, so alluvial soils need the greatest protection and protection in fact. Such soils are part of unique floodplain complexes, the study, preservation and protection of which should be the primary focus of both scientists and environmentalists.
Досліджено особливості морфологічної мінливості та фотосинтетичної активності домінантних епігейних видів мохів Polytrichastrum formosum, Plagiomnium affine і Atrichum undulatum залежно від мікрокліматичних умов і ступеня антропогенних змін лісових екосистем Українського Розточчя. У роботі використовували свіжозібрані зразки мохів та субстрат під ними, які відбирали із дослідних ділянок, що відрізнялися за водним і температурним режимами місцевиростань: територія повного заповідання у старовіковому лісі Верещицького природоохоронного науково-дослідного відділення; зона стаціонарної рекреації «Верещиця» на території Яворівського національного природного парку; територія вирубки 40-річного віку Страдчівского навчально-виробничого лісокомбінату. Встановлено морфологічну мінливість мохових дернин в різних екологічних умовах лісових екосистем, зокрема, виявлено вплив рівня зволоженості та інтенсивності освітлення місцевиростання їх дернин на морфометричні параметри мохів. Пагони і листки досліджуваних мохів з території вирубки були меншими, а щільність дернин більшою порівняно з іншими локалітетами. Визначено, шо зменшення висоти пагонів, розмірів листків, збільшення облистненості та щільності пагонів сприяло збереженню водного балансу всередині дернин мохів і верхньому шарі субстрату. Виявлено залежність показників інтенсивності фотосинтезу листків домінантних мохів від вмісту вологи у їх дернинах та верхньому шарі ґрунту на дослідних ділянках лісових екосистем. Зміни функціонування пігментної системи не лише визначали фотосинтетичну активність мохів у різних локалітетах, а й слугували маркерами їх стійкості до умов середовища. Найнижчу інтенсивність асиміляції СО2 визначено у гаметофіті мохів на ділянках з рекреаційним навантаженням. Ймовірно, вища інтенсивність освітлення призводила до порушення водного й температурного режиму рослин, а відтак і до зниження їхньої фотосинтетичної активності.
Shcherbachenko O.I., Sokhanchak R.R.
The morphological variability and photosynthetic activity of the epigeic mosses in the forest ecosystems depending on the ecological locality conditions // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2024. - 40. - P. 125-132
The peculiarities of morphological variability and photosynthetic activity of the dominant epigeic mosses Polytrichastrum formosum, Plagiomnium affine and Atrichum undulatum depending on microclimatic conditions and the degree of anthropogenic changes in forest ecosystems were investigated. The morphological variability of mossy turfs in different ecological conditions of forest ecosystems was established, in particular, the influence of the level of humidity and the intensity of light on the morphometric parameters of mosses was revealed. The shoots and leaves of the studied mosses from the felling area were smaller and the density of turfs was higher compared to other localities. It was determined that a decrease in shoot height, leaf size, increase in leafiness and shoot density contributed to the preservation of water balance within the moss turf and the upper layer of the substrate. The dependence of the photosynthetic intensity of the leaves of dominant mosses on the moisture content of their turf and topsoil in the experimental plots of forest ecosystems was revealed. Changes in the functioning of the pigment system not only determined the photosynthetic activity of mosses in different localities, but also served as markers of their resistance to environmental conditions. The lowest intensity of CO2 assimilation was determined in the gametophyte of mosses in areas with recreational load. Probably, higher light intensity led to a violation of the water and temperature regime of plants, and thus to a decrease in their photosynthetic activity.
В статті проаналізовано розподіл земель в межах національного природного парку «Сколівські Бескиди» за землевласниками та землекористувачами. У межах території, що передана Парку у постійне користування площа земель становить 35261,2 га, з яких 10892,0 га земель включені в межі національного природного парку без вилучення їх у землекористувачів (Сколівський військовий лісгосп). Землі надані Парку в постійне користування розподілені на такі функціональні зони: заповідна – 23,4%; регульованої рекреації – 35,3%; стаціонарної рекреації – 0,4%; господарська – 40,9%. Землі Сколівського військового лісгоспу представлені тільки господарською зоною (100%). Із шести лісництв Парку найбільша частка заповідної території розташована в Майданському та Підгородцівському лісництвах. Зона регульованої рекреації, в основному, сконцентрована в Підгородцівському, Бутивлянському та Сколівському лісництвах, що зумовлено розміщенням одних з найбільш відвідуваних локацій: «Тустань», гора Парашка та Лопата, водоспади Гуркало і Кам’янка, рекреаційна зона відпочинку Кам’янка і Павлів потік, туристичні шляхи та екологічні стежки. Господарська зона становить значну частку від площі Парку, проте її розподіл між лісництвами є відносно рівномірним та в порівнянні з двома лісництвами (Корчинське і Коростівське) Сколівського військового лісгоспу є значно меншою. Від загальної площі Парку (35261,2 га) значну частку становлять землі лісогосподарського призначення. За матеріалами лісового кадастру складеного Львівською лісовпорядкувальною експедицією встановлено, що вкриті лісом землі складають 95-98 %, частка нелісових земель (рілля, сіножаті, пасовища, води, болота, садиби, траси інші не лісові землі) становить 1,49-3,0 %. Основними лісотвірними деревними породами НПП «Сколівські Бескиди» є середньовікові ялицево-буково-смерекові насадження. Найбільші площі в Парку займають букові (55,0 %), ялинові 22,3% та ялицеві 18,5 % деревостани. В результаті науково обґрунтованого підходу ведення лісового господарства в Парку у складі насаджень було зменшено частку ялини європейської та збільшено частку ялиці. Згідно даних зонування встановлено, що зону регульованої рекреації переважно складають землі під лісовою рослинністю, біогалявини, сіножаті, води, болота, озера тощо. Зону стаціонарної рекреації переважно формують біогалявини, сіножаті. Заповідну зону та господарську представляють переважно лісові землі вкриті лісовою рослинністю, а з не вкритих – біогалявини. Відмінність у виділених зонах полягає в підходах природокористування. В заповідній зоні заборонена будь-яка господарська діяльність, окрім науково-дослідної. В господарській зоні проводяться вибіркові санітарні рубки, рубки переформування, освітлення, прочищення тощо.
Lenevych O.I., Pankiv Z.P.
Nature management features in the National Nature Park «Skolivski Beskydy» // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2024. - 40. - P. 133-142
The article analyzes the distribution of land within the NNP «Skolivski Beskydy» by landowners and land users. Within the territory transferred to the Park for permanent use, the area of land is 35261.2 hectares, of which 10892.0 hectares of land are included in the boundaries of the National Nature Park without their withdrawal from land users (Skole forestry). The lands provided to the Park for permanent use are divided into the following functional zones: protected - 23.4%; regulated recreation - 35.3%; stationary recreation - 0.4%; economic - 40.9%. The lands of the Skole Military Forestry are represented only by the economic zone (100%). Out of the six forestries of the Park, the largest share of the protected area is located in the Maidansky and Pidhorodtsivsky forestries. The area of regulated recreation is mainly concentrated in Pidhorodtsi, Butyvlia and Skole forestries, due to the location of some of the most visited locations: Tustan, Parashka and Lopata mountains, Gurkalo and Kamianka waterfalls, Kamianka and Pavliv Stream recreational area, tourist routes and ecological trails. The economic zone makes up a significant share of the Park's area, but its distribution among forestries is relatively even and, compared to two forestries (Korchyn and Korostiv) of the Skole Military Forestry, is much smaller. A significant share of the total area of the Park (35261.2 hectares) is forestry land. According to the forest cadastre compiled by the Lviv Forestry Expedition, it was found that the forested land is 95-98%, the share of non-forested land (arable land, hayfields, pastures, water, swamps, estates, roads, and other non-forested land) is 1.49-3.0%. The main forest-forming tree species of the Skole Beskydy National Park are medieval fir, beech and spruce plantations. The largest areas in the Park are occupied by beech (55.0%), spruce 22.3% and fir 18.5% of the stands. As a result of a scientifically based approach to forest management in the Park, the share of European spruce in the plantations was reduced and the share of fir increased. According to the zoning data, it has been established that the regulated recreation area is mainly composed of lands under forest vegetation, bio-grasslands, hayfields, water, swamps, lakes, etc. The zone of stationary recreation is mainly formed by bio-lawns and hayfields. The protected zone and the economic zone are mainly forest lands covered with forest vegetation, and bio-layers are the ones that are not covered. The difference in the designated zones lies in the approaches to nature management. In the protected area, any economic activity is prohibited, except for research. In the economic zone, selective sanitary felling, thinning, lighting, clearing, etc. are carried out.
Щодо історії включення букових пралісів та давніх лісів Європи до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та проблем сталого розвитку в Україні в регіоні їхнього розташування. Розглядаються актуальні питання з історії створення та менеджменту транснаціонального серійного об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи». Об’єкт занесений до Спадщини в 2007 році як «Букові праліси Карпат». Розширений та реорганізований в 2011, 2017 та 2021 роках в «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи». Розташований на територіях 18 європейських країн (Албанія, Австрія, Бельгія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Італія, Іспанія, Німеччина, Північна Македонія, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Україна, Франція, Хорватія, Чехія та Швейцарія). До його складу входить 94 ділянки площею 98125,15 га. Буферна зона об’єкту складає 294720, 87 га. Для створення та його розширення, важливе значення, мали активна природоохоронна позиція та фундаментальні дослідження багатьох українських та зарубіжних вчених, представників різних епох, в першу чергу професорів Алоїса Златніка (Чехія), Штефана Корпеля, Івана Волощука та Вільяма Піхлера (Словаччина), Василя Комендаря, Степана Стойка та Василя Парпана (Україна), Маріо Броджі і Бригітти Коммармот (Швейцарія) та інших. Винятково важливою у цій справі була підтримка експерта Міжнародного союзу охорони природи Девіда Михалика (США). Помітну роль у цьому непростому процесі відіграли також організовані Карпатським біосферним заповідником міжнародні наукові конференції та семінари: «Природні ліси помірної зони Європи – цінності та використання» та «Визначення потенційних об’єктів Всесвітньої природної спадщини», видана у Швейцарії українською та німецькою мовами монографія «Праліси Карпат. Путівник по лісах Карпатського біосферного заповідника», українсько-голландський проєкт з інвентаризації пралісів Закарпаття, підтримка німецьких дослідників Петера Шмідта та Гаральда Плахтера. Аналізуються втрачені можливості, через незадовільне виконання трьох Указів та Доручень Президента й Уряду України(2009-2023 рр.) із питань збереження букових пралісів як об’єкта Всесвітньої Спадщини та сталого розвитку гірських населених пунктів, що прилягають до них.
Hamor F.D., Hamor A.F.
Regarding the history of the inclusion of European beech forests and ancient forests in the list of UNESCO World Heritage sites and the problems of sustainable development in Ukraine in the region of their location // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2024. - 40. - P. 143-154
The current issues on the history of establishment and management of the transnational serial UNESCO World Heritage Site "Ancient and primeval beech forests of the Carpathians and other regions of Europe" are considered. The site was inscribed to the Heritage list in 2007 as "Primeval beech forests of the Carpathians". It was extended and reorganized in 2011, 2017 and 2021 into "Ancient and primeval beech forests of the Carpathians and other regions of Europe". It is located on the territories of 18 European countries (Albania, Austria, Belgium, Bulgaria, Bosnia and Herzegovina, Italy, Spain, Germany, North Macedonia, Poland, Romania, Slovakia, Slovenia, Ukraine, France, Croatia, Czech Republic and Switzerland). It comprises 94 components with an area of 98,125.15 hectares. The buffer zone of the site constitutes 294,720, 87 hectares. An important role for its establishment and extension had an active environmental position and fundamental research of many Ukrainian and foreign scientists, representatives of different times, first of all professors Alois Zlatnik (Czech Republic), Štefan Korpel, Ivan Voloschuk and William Pichler (Slovakia), Vasyl Komendar, Stepan Stoiko and Vasyl Parpan (Ukraine), Mario Brodgi and Brigitta Kommarmot (Switzerland) and others. The support of the expert of International Union for Nature Conservation David Michalik (USA) was extremely important in this case. A significant role in this difficult process was played also by the following international scientific conferences and seminars organized by the Carpathian Biosphere Reserve: "Natural forests of the temperate zone of Europe - values and utilization" and "Identification of potential World Natural Heritage sites"; a monograph published in Switzerland in Ukrainian and German "Virgin forests of the Carpathians. Guidebook to the forests of the Carpathian Biosphere Reserve", a Ukrainian-Dutch project on the inventory of Transcarpathian primeval forests, support by German researchers Peter Schmidt and Harald Plachter. Here are analyzed also the lost opportunities caused by the unsatisfactory implementation of three Decrees and Orders of the President and the Government of Ukraine (2009-2023) on the issues on conservation of primeval beech forests as a World Heritage site and the sustainable development of mountain settlements adjacent to them.
Кузярін О. Т., Новіков А. В. Рід Asplenium L. (Aspleniacaea) в колекції судинних рослин гербарію LWS // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2024. - 40 - С. 155-170.
Проведено облік і порівняльний аналіз гербарних зразків роду Asplenium L. з основного фонду гербарію Державного природознавчого музею НАН України. Для цього застосовано електронну базу даних "Біорізноманіття України" / "Biodiversity of Ukraine". В основному фонді музею зафіксовано 12 видів роду Asplenium (373 гербарні зразки). За кількістю гербарних зразків у порядку зменшення вони розподіляються наступним чином: Asplenium trichomanes L. (113 зразків), A. ruta-muraria L. (69), A. viride Huds. (67), A. scolopendrium L. (62), A. septentrionale (L.) Hoffm. (26), A. adiantum-nigrum L. (16), A. ceterach L. (7), A. fissum Willd. (3), A. fontanum (L.) Bernh. (3), A. × germanicum Weis subsp. heufleri (Reichardt) A.Bobr. (3), A. marinum L. (3) та A. seelosii Leybold (1). За географічним розподілом місцезнаходжень переважають гербарні збори з західного регіону України (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Тернопільська області). Поодинокі та нечисленні гербарні збори роду Asplenium приурочені до інших регіонів України, а також до країн Центральної, Південної та Західної Європи (Польща, Чехія, Угорщина, Румунія, Німеччина, Австрія, Франція, Італія, Іспанія тощо). Сім представників роду з музейної колекції мають природоохоронний статус. Зокрема, два види (A. × germanicum subsp. heufleri і A. adiantum-nigrum) охороняються на загальнодержавному рівні, а інші п’ять видів (A. ruta-muraria, A. scolopendrium, A. septentrionale, A. viride і A. trichomanes) перебувають в офіційних переліках регіонально рідкісних рослин в межах окремих регіонів України.
Kuzyarin O.T., Novikov A.V.
The genus Asplenium L. (Aspleniacaea) in the collection of vascular plants of the LWS herbarium // Proc. of the State Nat. Hist. Mus. - Lviv, 2024. - 40. - P. 155-170
The appearance and subsequent analysis of herbarium specimens for the genus Asplenium L. in the collection of vascular plants of the herbarium LWS of the State Museum of Natural History NASU were carried out. For these purposes, the electronic database «Biodiversity of Ukraine» has been applied. In the principal fund for herbarium of vascular plants of the Museum 12 species of the genus Asplenium (373 herbarium specimens) were registered. They are ordered by the number of representing specimens (descending) in the next way: Asplenium trichomanes L. (113 specimens), A. ruta-muraria L. (69), A. viride Huds. (67), A. scolopendrium L. (62), A. septentrionale (L.) Hoffm. (26), A. adiantum-nigrum L. (16), A. ceterach L. (7), A. fissum Willd. (3), A. fontanum (L.) Bernh. (3), A. germanicum Weis subsp. heufleri (Reichardt) A.Bobr. (3), A. marinum L. (3) and A. seelosii Leybold (1). The localities of herbarium collections from the western region of Ukraine (Lviv, Ivano-Frankivsk, Zakarpattia, and Ternopil regions) prevail. Only some unnumbered herbarium collections of the genus Asplenium are confined to other regions of Ukraine, as well as to the countries of Central, Southern and Western Europe (Poland, Czech Republic, Hungary, Romania, Germany, Austria, France, Italy, Spain, etc.). Seven representatives of the genus from the Museum collection have conservation status. In particular, two species (A. × germanicum subsp. heufleri and A. adiantum-nigrum) are protected at the national level, and the other five species (A. ruta-muraria, A. scolopendrium, A. septentrionale, A. viride and A. trichomanes) are included in the official lists of regionally rare plants within certain regions of Ukraine.
Борняк У. І., Рагуліна М. Є., Орлов О. Л. Травертинове джерело «Змійка» – перспективна пам’ятка природи (Львівська область) // Наук. зап. Держ. природознавч. музею. - Львів, 2024. - 40 - С. 171-174.