Наукові записки Науково-природознавчого музею АН УРСР - Том 7

 


Наукові записки Природознавчого музею Львівського філіалу АН УРСР - Том 7

Обкладинка т. 7

ПАЛЕОНТОЛОГІЯ
Балабай П.П. До вивчення птераспід нижнього девону Поділля. Повідомлення 1. // Наукові записки Науково-природознавчого музею АН УРСР. - Львів, 1959. - 7 - С.3-21.

На відміну від попередніх авторів (Зих, 1927; Бротцен, 933, 1936), ми констатуємо в подільському олдреді тільки шість видів птераспид : Pt. lerichei Zych, Pt. major Zych, Pt. elongata Zусh, Pt. longirostra Zych, Brachipieraspis latissima Zych и Br. heinizi Вrоtz.

Резюме / Resume Скачати в pdf (5,6 Mb)
Балабай П.П. К изучению птераспид нижнего девона Подолии. Сообщение I.

В отличие от предыдущих авторов (Зых, 1927; Бротцен, 933, 1936), мы констатируем в подольском олдреде только шесть видов птераспид: Pt. lerichei Zych, Pt. major Zych, Pt. elongata Zусh, Pt. longirostra Zych, Brachipieraspis latissima Zych и Br. heinizi Вrоtz.

Из этих шести форм наиболее распространены первые три. Из них Pt. lerichei Zych (Бротцен, 1933) (табл. I, 1-5) имеет небольшие размеры (длина спинного щита до 7-8,7 см) и хорошо выраженные орбитальные и пинеальную пластинки (рис. 1, 2). Для Pt. major Zych (табл. II, 1-4) характерны большие размеры (длина спинного щита до 13 см), более длинный ро струм, орбитальные и пинеальные пластинки у него начинают сливаться, в результате чего теряется четкость структур в орбитальной области (табл. IV, 1, 2). Pt. elongata Zych имеет еще большие размеры (длина спинного щита до 14,5—17 см), удлиненный, остро заканчивающийся рострум и орбитальный поясок, включающий пинеальную и орбитальные пластинки (табл. III, 1). Несравненно более редкими являются виды Pt. longirostra Zych, Br. latissima Zych u Br. heintzi Вrоtz. Первый из них (табл. Ill, 3) имеет очень длинный узкий рострум и орбитальный поясок, напоминающий поясок Pt. elongata. Кроме того, в задне-верхней части спинного щита имеется продолговатый заостренный гребень. Длина спинного щита достигает 17,7 см. Вr. latissima Zych имеет спинной щит длиной до 9,5 см. Самой отличительной чертой вида является значительная ширина щита. Имеется орбитальный поясок, напоминающий таковой у Pt. elongata (табл. IV, 1). Br. heintzi Вrоtz., как и предыдущий вид, имеет сильно расширенный и уплощенный спинной щит, остро заканчивающийся сзади; орбитальный поясок очень узкий.

Pt. lerichei Zych распространен в наиболее древних слоях подольского олдреда, обнажающихся по р. Серету и на Днестре от г. Залещиков до с. Устечка. Там же встречается и Br. heintzi Brotz. Pt. elongata свойствен более позднему олд-реду, обнажающемуся по рекам Джуринке, Стрыпе и Коропцу, а на Днестре - в устьях этих рек. Там же изредка встречается и Pt. longirostra Zych. Br. latissima Zych встречается на Стрыпе, Коропце, но распространен и гораздо западнее до р. Золотой Липы, доходя, таким образом, до границ нижнего девона. В противоположность этим видам Pt. major распространен очень широко - от наиболее древних до самых молодых слоев олдреда и встречается совместно как с Pt. lerichei, так и с Pt. elongata и Br. latissima.





Пастернак С.І., Коцюбинський С.П. Велетенський амоніт Parapuzosia daubreei Grossuvre з Волино-Подільської плити // Наукові записки Науково-природознавчого музею АН УРСР. - Львів, 1959. - 7 - С.22-26.

У 1956 р. в Жовтневому районі Станіславскої області авторами були знайдені чотири екземпляри амонітів (три з них неповні), що відносяться до рідкісного виду Parapuzosia daubreei Grossouvre. Порода, що утримувала їх, є сланцеподібнии сірии і сірувато-білии коньякським мергелеи, переповнении уламками іноцерамів і цілими екземплярами Inoceramus involutus Sow. Підстилаючою породою є білий досить щільний крейдоподібний туронський вапняк з Inoceramus inconstans Woods.

Резюме / Resume Скачати в pdf (1,8 Mb)
Пастернак С.И., Коцюбинский С.П. Гигантский аммонит Parapuzosia daubreei Grossuvre с Волыно-Подольской плиты

В 1956 г. в Октябрьском районе Станиславской области авторами были найдены четыре экземпляра аммонитов (три из них неполные), относящиеся к редкому виду Parapuzosia daubreei Grossouvre. Порода, содержавшая их, представляет собой сланцеподобный серый и серовато-белый коньякский мергель, переполненный обломками иноцерамов и целыми экземплярами Inoceramus involutus Sow. Подстилающей породой является белый довольно плотный мелоподобный туронский известняк с Inoceramus inconstans Woods.





Коцюбинський С.П. Inoceramus lamellatus sp.n. з верхньотуронських відкладів Волино-Подільської плити // Наукові записки Науково-природознавчого музею АН УРСР. - Львів, 1959. - 7 - С.27-31.

В верхньотуринських відслоненнях білих крейдяноподібних вапняків на правому березі р. Дністра біля м. Галича Станіславской області і в кар'єрі біля ст. Дубовці Жовтневого району цієї ж області нами були знайдені два великих майже цілих ядра і декілька менших уламків іноцерамів. Характерною рисою вказаних екземплярів є те, що на гребенях підведених складок виступають високі пластинчаті ребра. У дорослих екземплярів таких ребер буває від 6 до 10. У літературі немає згадок про знахідки іноцерамів із скульптурою такого роду, тому ми визнали можливим описати цю форму як новий вид.

Резюме / Resume Скачати в pdf (1,9 Mb)
Коцюбинский С.П. Inoceramus lamellatus sp.n. из верхнетуронских отложений Волыно-Подольской плиты

В обнажениях верхнетуронских белых мелоподобных известняков на правом берегу р. Днестра близ г. Галича Станиславской области и в карьере около ст. Дубовцы Октябрьского района этой же области нами были найдены два крупных почти целых ядра и несколько меньших обломков иноцерамов.

Характерной чертой указанных экземпляров является то, что на гребнях приподнятых складок выступают высокие пластинчатые ребра. У взрослых экземпляров таких ребер бывает от 6 до 10.

В литературе нет упоминаний о находках иноцерамов со скульптурой такого рода, поэтому мы сочли возможным описать эту форму как новый вид.





Татаринов К.А. Рештки часничниць (Pelobatidae, Amphibia) у четвертинних відкладах західного Поділля // Наукові записки Науково-природознавчого музею АН УРСР. - Львів, 1959. - 7 - С.32-35.

В роботі подано огляд описаних в літературі нечисленних знахідок кісткових залишків часничниць (Pelobatidae, Amphibia) в межах України і суміжних районів Європи. Одночасно описані нові знахідки викопних часничниць, що відносяться до форм Pelobates fuscus Lаur і Pelobates sp. (Таращук, 1956). Так, в червні-серпні 1956 р. значна кількість фрагментів кісток часничниць виявлена в гоміценових відкладах поблизу с. Горішньої Вигнанки і невелика кількість - в плейстоценових відкладах в околицях с. Синякове Чортківського району Тернопільської області (Західне Поділля).

Резюме / Resume Скачати в pdf (1,6 Mb)
Татаринов К.А. Остатки чесночниц (Pelobatidae, Amphibia) в четвертичных отложениях западной Подолии

В работе дан обзор описанных в литературе немногочисленных находок костных остатков чесночниц (Pelobatidae, Amphibia) в пределах Украины и смежных районов Европы.

Одновременно описаны новые находки ископаемых чесночниц, относящихся к формам Pelobates fuscus Lаur и Pelobates sp. (Таращук, 1956). Так, в июне-августе 1956 р. значительное количество фрагментов костей чесночниц обнаружено в гомиценовых отложениях вблизи с. Горишней Выгнанки и небольшое количество - в плейстоценовых отложениях в окрестностях с. Синякового Чертковского района Тернопольской области (западная Подолия).





Пастернак С.І. Палеонтологічні колекції Науково-природознавчого музею АН УРСР // Наукові записки Науково-природознавчого музею АН УРСР. - Львів, 1959. - 7 - С.36-41.

У фондах відділу палеонтології Науково-природознавчого музею АН УРСР зберігаються колекції (близько 30 тис. інвентарних номерів) викопної фауни і флори Волино-Подільської плити і суміжних територій. Матеріали датуються головним чином верхнім силуром, девоном, карбоном, юрою, верхньою крейдою, палеогеном, неогеном і антропогеном. Палеонтологічні колекції музею були використані при написанні 80 наукових робіт. Серед 936 описаних по цих колекціях екземплярів налічується 128 голотипів.

Резюме / Resume Скачати в pdf (1,8 Mb)
Пастернак С.И. Палеонтологические коллекции Научно-Природоведческого музея АН УССР

В фондах отдела палеонтологии Научно-природоведческого музея АН УССР хранятся коллекции (около 30 тыс. инвентарных номеров) ископаемой фауны и флоры Волыно-Подольской плиты и смежных территорий. Материалы датируются главным образом верхним силуром, девоном, карбоном, юрой, верхним мелом, палеогеном, неогеном и антропогеном.

Палеонтологические коллекции музея использованы для написания 80 научных работ. Среди 936 описанных по этим коллекциям экземпляров насчитывается 128 голотипов.




ЗООЛОГІЯ
Страутман Ф.І. Зміни в орнітофауні західних областей України в ХХ ст. // Наукові записки Науково-природознавчого музею АН УРСР. - Львів, 1959. - 7 - С.42-48.

У зв'язку з активізацією діяльності людини на водойми, вирубування старих лісів, освоєнням степів і прямим переслідуванням з боку людини скоротилися чисельність і ареали багатьох видів птахів (сірий гусак - Anser anser, дрохва - Otis tarda, глухар - Tetrao urogallus, хижі птахи та ін.). Разом з цим спостерігається розселення з півночі і півдня, збільшення чисельності і поява на гніздів'ях нових видів птахів: дрозда-горобинника (Turdus pilaris), сірого сорокопуда (Lanius excubitor), кільчастої горлиці (Streptopelia decaocto), сsрійського дятла (Dendrocopos syriacus).

Резюме / Resume Скачати в pdf (2,9 Mb)
Страутман Ф.И. Иизменения в орнитофауне западных областей Украины в XX ст.

В связи с активизацией деятельности человека на водоемах, вырубкой старых лесов, распашкой степей и прямым преследованием со стороны человека сократились численность и ареалы многих видов птиц (серый гусь - Anser anser, дрофа - Otis tarda, глухарь - Tetrao urogallus, хищные птицы - Accipitres и др.).

Наряду с этим наблюдается расселение с севера и юга, увеличение численности и появление на гнездовье новых видов птиц: дрозда-рябинника (Turdus pilaris), серого сорокопута (Lanius excubitor), кольчастой горлицы (Streptopelia decaocto), сирийского дятла (Dendrocopos syriacus), канареечного вьюрка (Serinus canaria).





Татаринов К.А. Результати вивчення теріофауни західних областей України вітчизняними зоологами // Наукові записки Науково-природознавчого музею АН УРСР. - Львів, 1959. - 7 - С.49-62.

В статті приводяться короткий огляд опублікованих з 1946 по 1956 р. вітчизняними зоологами-теріологами робіт по поширенню, зоогеографічному районуванню, біології, коливанням чисельності і господарському значенню ссавців західних областей України. Розглядаються фауністичні комплекси і їх зв'язок з ландшафтними зонами вказаної території СРСР.

Резюме / Resume Скачати в pdf (5,5 Mb)
Татаринов К.А. Результаты изучения терифоауны западных областей Украины отечественными зоологами

В статье приводится краткий обзор опубликованных с 1946 по 1956 г. отечественными зоологами-териологами работ по распространению, зоогеографическому районированию, биологии, колебаниям численности и хозяйственному значению млекопитающих западных областей Украины. Рассматриваются фаунистические комплексы и их связь с ландшафтными зонами указанной территории СССР.

Отмечено, что изучением териофауны за последние 10 лет (1946-1956 гг.) занимались зоологи Киева, Львова, Черновиц, Ужгорода, Москвы и некоторых других городов, опубликовавшие оригинальные обобщающие работы.

Указано, что исследование териофауны западных областей Украины за годы советской власти намного продвинулось вперед, совершенно иным стал характер наблюдений. Основное внимание уделяется эколого-географической характеристике видов и групп млекопитающих, встречающихся в определенных ландшафтах. Это позволяет правильнее оценивать участие млекопитающих в биоценозах и определять их хозяйственное значение.





Кулаківська О.П., Івасик В.М. Зараженість коропів паразитами в ставках з різним водопостачанням // Наукові записки Науково-природознавчого музею АН УРСР. - Львів, 1959. - 7 - С.63-68.

При дослідженні паразитів риб різних ділянок р. Дністра і ставкових рибних господарств авторами статті зібрані матеріали, що показують, що риби в ставках з різним водопостачанням заражені паразитами неоднаково як у видовому, так і в кількісному відношенні. У рибних господарствах, що забезпечуються водою з річок, що мають гірський характер, коропи заражені паразитами слабо. Кількість видів паразитів також невелика - не перевищує 10 (рибгосп "Стрий").

Резюме / Resume Скачати в pdf (2,7 Mb)
Кулаковская О.П., Ивасик В.М. Зараженность карпов паразитами в прудах с различным водоснабжением

При исследовании паразитов рыб различных участков р. Днестра и прудовых рыбных хозяйств авторами статьи собраны материалы, показывающие, что рыбы в прудах с различным водоснабжением заражены паразитами неодинаково как в видовом, так и в количественном отношении. В рыбных хозяйствах, снабжающихся водой из речек, имеющих горный характер, карпы заражены паразитами слабо. Количество видов паразитов также невелико - не превышает 10 (рыбхоз "Стрый").

На карпах тех хозяйств, которые получают воду из мелких, слабопроточных, загрязненных речек и каналов, обнаружен 21 вид паразитов при высокой степени заражения (рыбхоз "Комарно"). Эти речки могут создавать опасность заражения карпов такими паразитами, как ихтиофтириус, триходина, миксоспоридии, сангвиникола, гвоздичники, которые проникают в пруды вместе с водой с различными беспозвоночными - промежуточными хозяевами паразитов, а главным образом с рыбами.

Поэтому при решении вопроса о применении тех или иных методов борьбы с паразитами рыб в прудовых хозяйствах необходимо прежде всего выяснить источники и пути заражения рыб в каждом отдельном пруду, а также учитывать особенности пруда. Без такого подхода проведенные мероприятия могут не дать положительных результатов.





Кулаківська О.П. Матеріали до фауни паразитів риб водойм західних областей України // Наукові записки Науково-природознавчого музею АН УРСР. - Львів, 1959. - 7 - С.69-77.

Нечисленними дореволюційними роботами по паразитах риб західної частини України є короткі уривчасті дані, що стосуються головним чином р. Дністра і деяких ставкових господарств. Плановість і комплексність в роботі дослідницьких установ останніми роками сприяли повнішому вивченню фауни паразитів риб, чх патогенності, сезонної зміни і поширення. Нині для цієї території відомі 160 видів іхтіопаразитів. З них п'ять видів раніше не було констатовано на Україні, сім нових для науки видів описано по матеріалах з Дністра і закарпатських водойм (А. П. Маркевич, В. А. Захваткін і О. П. Кулаківська).

Резюме / Resume Скачати в pdf (3,5 Mb)
Кулаковская О.П. Материалы к фауне паразитов рыб водоемов западных областей Украины

Немногочисленные дореволюционные работы по паразитам рыб западной части Украины представляют собой краткие отрывочные данные, касающиеся главным образом р. Днестра и некоторых прудовых хозяйств. Плановость и комплексность в работе исследовательских учреждений в последние годы благоприятствовали более полному изучению фауны паразитов рыб, их патогенности, сезонной смены и распространения.

В настоящее время для этой территории известно 160 видов ихтиопаразитов. Из них пять видов раньше не были констатированы на Украине, семь новых для науки видов описаны по материалам из Днестра и закарпатских водоемов (А. П. Маркевич, В. А. Захваткин и О. П. Кулаковская).

В горных реках Карпат и Прикарпатья меньше паразитов и ниже зараженость ими рыб по сравнению с равнинными реками и озерами.

Выделяется ряд паразитов - возбудителей заболеваний рыб и других животных.

Среди паразитов рыб исследованной территории имеется большая группа общеевропейских форм, южные компоненты, а также альпийская группа, включающая представителей северных форм, паразитирующих у форели и хариуса.





Загайкевич І.К. До вивчення кормових зв'язків шкідливих лісових комах // Наукові записки Науково-природознавчого музею АН УРСР. - Львів, 1959. - 7 - С.78-83.

Приводяться випадки ушкодження шкідниками комахами рослин, які, за літературними даними, ними не заселяються. "Стенофагічні" види комах можуть заселяти і "нові" для них кормові рослини. Деякі комахи-фітофаги в умовах окремих природно-історичних районів України живляться певними видами деревних і чагарникових порід. Але пластичні види шкідників місцями заселяють багато порід. Напади короїдів, вусанів, лускокрилих і видів з інших груп комах на ті або інші породи залежить від екологічної пластичності комахи, стану порід, що заселяються, кліматичних і інших умов в області поширення виду.

Резюме / Resume Скачати в pdf (2,1 Mb)
Загайкевич И.К. К изучению кормовых связей вредных лесных насекомых

Приводятся случаи повреждения энтомовредителями растений, которые, по литературным данным, ими не заселяются. "Стенофагические" виды насекомых могут заселять и "новые" для них кормовые растения. Некоторые насекомые-фитофаги в условиях отдельных естественно-исторических районов Украины питаются определенными видами древесных и кустарниковых пород. Но пластичные виды вредителей местами заселяют многие породы. Нападение короедов, усачей, чешуекрылых и видов из других групп насекомых на те или иные породы зависит от экологической пластичности насекомого, состояния заселяемых пород, климатических и других условий в области распространения вида.





Брицький Я.В., Здун В.І. Нові дані про деяких комах-шкідників цукрових буряків Львівської області // Наукові записки Науково-природознавчого музею АН УРСР. - Львів, 1959. - 7 - С.84-86.

Дослідження, проведені авторами в травні 1954 р., показали, що на чорноземах і сірих оподзоленных грунтах деяких районів Львівської області люцерновий довгоносик (Otiorrhynchus ligustici L.) представляє особливу небезпеку для цукрового буряка, тоді як сірий буряковий довгоносик попадається в незначній кількості. Масовість появи люцернового довгоносика вказує на те, що він в досліджених районах є шкідником, що знижує врожайність цукрового буряка.

Резюме / Resume Скачати в pdf (1,5 Mb)
Брицкий Я.В., Здун В.И. Новые данные о некоторых насекомых - вредителях сахарной свеклы Львовской области

До последнего времени считалось, что одним из наиболее распространенных и опасных вредителей сахарной свеклы в западных областях Украины является серый свекловичный долгоносик (Tanymecus palliatus F.).

Исследования, проведенные авторами в мае 1954 г., показали, что на черноземах и серых оподзоленных почвах некоторых районов Львовской области люцерновый долгоносик (Otiorrhynchus ligustici L.) представляет особенную опасность для сахарной свеклы, тогда как серый свекловичный долгоносик попадается в незначительном количестве.

Массовость появления люцернового долгоносика указывает на то, что он в исследованных районах является вредителем, снижающим урожайность сахарной свеклы.

В заключение как метод борьбы с люцерновым долгоносиком рекомендуется вылавливание вредителей в краевых канавках.





Страутман Ф.І. Нарис орнітофауни Радянських Карпат // Наукові записки Науково-природознавчого музею АН УРСР. - Львів, 1959. - 7 - С.87-92.

Відзначені специфічні риси орнітофауни Східних Карпат, в той же час підкреслюються глибокі і різноманітні взаємні зв'язки і взаємини, існуючі між фауною птахів гірської країни і сусідніх низовин. Виявляється підвидовий ендемізм деяких птахів Карпат, збідненість тайгового комплексу, значення гірської дуги як межі ареалів багатьох європейських підвидів широко поширених видів.

Резюме / Resume Скачати в pdf (2,8 Mb)
Страутман Ф.И. Очерк орнитофауны Советских Карпат

Отмечаются специфические черты орнитофауны Восточных Карпат, вместе с тем подчеркиваются глубокие и разнообразные взаимные связи и взаимоотношения, существующие между фауной птиц горной страны и соседних низменностей.

Выявляются подвидовой эндемизм некоторых птиц Карпат, обедненность таежного комплекса, значение горной дуги как границы ареалов многих европейских подвидов широко распространенных видов.

Изучение распространенных в Восточных Карпатах оседлых и гнездящихся птиц позволило классифицировать их ареалы и установить 14 типов ареалов, иллюстрирующих не только характер распространения, но и формы связи отдельных видов с условиями существования, их экологическую пластичность.





Турянін І.І. До фауни гамазових кліщів Закарпатської області УРСР // Наукові записки Науково-природознавчого музею АН УРСР. - Львів, 1959. - 7 - С.93-96.

Фауна гамазовых кліщів Закарпатської області вивчена не повністю. Розрізнені відомості про видовий склад гамазид Закарпаття можна виявити в старій угорській і у вітчизняній літературі (Брегетова і інші, 1955; Брегетова, 1956; Ємчук, 1952; Карпелес, 1892). Нами для фауни Закарпаття зареєстровано 44 види гамазид. Цей список ще далеко не повний. Епідеміологічний і эпізоотологічний інтерес представляють Dermanyssus gallinae, Dermanyssus gallinae, Ornitonyssus bacoii, Ornitonyssus sylviarum і інші види, широко поширені не лише в Закарпатті, але і за його межами.

Резюме / Resume Скачати в pdf (2,0 Mb)
Турянин И.И. К фауне гамазовых клещей Закарпатской области УССР

Фауна гамазовых клещей Закарпатской области изучена не полностью. Разрозненные сведения о видовом составе гамазид Закарпатья можно обнаружить в старой венгерской и в отечественной литературе (Брегетова и другие, 1955; Брегетова, 1956; Емчук, 1952; Карпелес, 1892). Нами для фауны Закарпатья зарегистрировано 44 вида гамазид. Этот список еще далеко не полный. Эпидемиологический и эпизоотологический интерес представляют Dermanyssus gallinae, Ornitonyssus bacoii, Ornitonyssus sylviarum и другие виды, широко распространенные не только в Закарпатье, но и за его пределами.




БОТАНІКА
Мельничук В.М. Огляд видів Grimmia та Dryptodon бріофлори УССР // Наукові записки Науково-природознавчого музею АН УРСР. - Львів, 1959. - 7 - С.97-115.

Огляд представників родів Grimmia і Dryptodon бріофлори УРСР складений на підставі критичної обробки матеріалів бріологічних гербаріїв наукових ботанічних установ Києва і Львова. При описі географічного поширення окремих видів використані літературні джерела.

Резюме / Resume Скачати в pdf (6,5 Mb)
Мельничук В.М. Обзор родов Grimmia и Dryptodon бриофлоры УССР

Обзор представителей родов Grimmia и Dryptodon флоры УССР составлен на основании критической обработки материалов бриологических гербариев научных ботанических учреждений Киева и Львова. При описании географического распространения отдельных видов использованы литературные источники.

Обработкой гербарных материалов установлено, что виды Grimmia unicolor, G. tergestina, G. elongata, G. patens и Dryoptodon atratus ошибочно были занесены в инвентарь бриофлоры УССР. Литературные указания о распространении G. apiculata в предгорьях Карпат следует считать весьма сомнительными. Впервые для флоры УССР приводится Grimmia tergestinoides Culm.





Малиновський К.А. Структурні і флористичні зв'язки деяких фітоценозів субальпійського пояса Українських Карпат і питання їх генезису // Наукові записки Науково-природознавчого музею АН УРСР. - Львів, 1959. - 7 - С.116-122.

Встановлені структурні і флористичні зв'язки вторинних фітоценозів субальпійського поясу Карпат з первинними типами рослинності. Для формації Myrtilleta встановлено три генетичні ряди: бореальний, асоціації якого виникли на місці ялинових лісів, гірський - на місці криволісся і альпійський - на місці контакту з альпійською рослинністю. Формація Nardeta має зв'язки з різними первинними і вторинними угрупуваннями, що дає основу виділити в Карпатах наступні генетичні ряди біловусників: болотяний - на місці заростаючих морених озер, бореальний - на місці чорничників бореального ряду, гірничочагарниковий - на місці криволісся, неморальний, - на місці широколистяних лісів і альпійський - на місці альпійської рослинності.

Резюме / Resume Скачати в pdf (3,0 Mb)
Малиновский К.А. Структурные и флористические связи некоторых фитоценозов суьальпийского пояса Украинских Карпат и вопросы их генезиса

Установлены структурные и флористические связи вторичных фитоценозов субальпийского пояса Карпат с первичными типами растительности. Для формации Myrtilleta установлено три генетических ряда: бореальный, ассоциации которого возникли на месте еловых лесов, горный - на месте криволесья и альпийский - на месте контакта с альпийской растительностью. Формация Nardeta имеет связи с различными первичными и вторичными группировками, что дает основание выделить в Карпатах следующие генетические ряды белоусников: болотный - на месте зарастающих моренных озер, бореальный - на месте черничников бореального ряда, горнокустарниковый - на месте криволесья, неморальный - на месте широколиственных лесов и альпийский - на месте альпийской растительности.

Установлен различный генезис ассоциаций формации Nardeta, носящих одинаковое название по доминантным видам.





Зеленчук Т.К. Запаси насіння в грунті пасовищ дублянської долини в околицях Львова // Наукові записки Науково-природознавчого музею АН УРСР. - Львів, 1959. - 7 - С.123-131.

Як показали дослідження, проведені нами в 1953 р., грунти пасовищ колгоспу ім. Хрущова (с. Гамаліївка Брюховицького району Львівської області) містять значну кількість насіння. Так, в шарі грунту 0-5 см знайдено 11350 шт. насіння, в шарі 5-10 см - 3950 шт. насіння і в шарі 10-20 см виявлено 1495 шт. насіння на 1м2. З грунту виділене насіння (чи плоди) 40 видів рослин, у тому числі зернівки таких цінних кормових злаків, як м'ятлик луговий, тимофіївка лугова, вівсяниця лугова, польовиця біла, а також багато зернівок посереднього кормового злака щупака. Різнотрав'я представлене в основному неїстівними травами і бур'янами.

Резюме / Resume Скачати в pdf (3,0 Mb)
Зеленчук Т.К. Запасы семян в почве пастбищ дублянской долины в окрестностях Львова

Как показали исследования, проведенные нами в 1953 г., почвы пастбищ колхоза им. Хрущова (с. Гамалеевка Брюховичского района Львовской области) содержат значительное количество семян. Так, в слое почвы 0-5 см найдено 11350 шт. семян, в слое 5-10 см - 3950 шт. семян и в слое 10-20 см обнаружено 1495 шт. семян на 1м2.

Из почвы выделены семена (или плоды) 40 видов растений, в том числе зерновки таких ценных кормовых злаков, как мятлик луговой, тимофеевка луговая, овсяница луговая, полевица белая, а также много зерновок посредственного кормового злака щучки. Разнотравье представлено в основном несъедобными травами и сорняками.

Всхожесть семян большинства изученных нами видов растений колеблется в пределах 3-25%, а семена 14 видов не проросли. Только у небольшой части растений (щучка, люцерна хмелевидная, почечуйник, лютик едкий и некоторые другие) всхожесть семян составляла от 43 до 67%.

Из кормовых растений лучше всех проросли семена бобовых (33%) и значительно хуже - осоковых и ситниковых (3%); всхожесть семян злаков и разнотравья составляла 25-26%. Самую высокую всхожесть (24%) имели семена из слоя почвы 5-10 см, значительно ниже (15%) - из слоя 0-5 см и очень низкую (4%) - из слоя 10-15 см. Вовсе не проросли семена из слоя 15-20 см.

Среди непроросших семян за время наблюдений мы обнаружили от 8 до 12% сгнивших.

В верхнем слое почвы находится количество семян всех групп растений, кроме бобовых, достаточное для их возобновления в травостое пастбища. Жизнеспособных же семян злаков в слое почвы 0-5 см на пастбище в 1953 г. обнаружено мало.